Відмінності між версіями «Святовит»

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
(Посилання)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Rod.jpg|200px|thumb|right|Статуя Рода-Святовита. Знайдена в р. Збруч. Зберігається в Кракові]]
 
[[Файл:Rod.jpg|200px|thumb|right|Статуя Рода-Святовита. Знайдена в р. Збруч. Зберігається в Кракові]]
'''Святовит (Свентовид, Святовид, Свантовит)''' – західнослов'янське ім'я [[Дажбог]]а-[[Сонце|Сонця]], що підтверджують дослідники М.Костомаров і Я.Головацький. Свентовид, як і [[Дажбог]], є [[Бог]]ом [[Права|Прави]] і [[Ява|Яви]]: ''"І Богу Свентовиду славу речемо: се бо є Бог Правія і Явія, і тому поємо пісні, яко свят єсь, і чрез нього відимо світ зримий і Яви буття. А й той нас од Наві убереже і тому хвалу поємо. Поючи пляшемо йому і взиваємо Богу нашому, яко той Землю, Слонце-Суне наше, і Звізди держе, і Світ кріпить."'' ([[Велесова Книга]], д.11а). Свентовид має чотири прояви: [[Яровит]] – весняне сонце, [[Руєвит]] – літнє, [[Поревит]] – осіннє і [[Поренут]] – зимове (За Костомаровим і Головацьким), що має відповідати [[Ярило|Ярилу]], [[Купало|Купалу]], [[Миробог|Миру]] і [[Коляда|Коляді]] – проявам Дажбога. Головний храм знаходився на острові Рюген (Руян) в м. Аркона. Є свідчення, що Святовиту поклонялися в Іллірії та Чехії. Ушановується Святовит на ті ж дні, що й Дажбог, тобто на [[сонцестояння]] і [[рівнодення]], з чого походять і його чотири лики.
+
'''Святовит (Свентовид, Святовид, Свантовит)''' – західнослов'янське ім'я [[Дажбог]]а-[[Сонце|Сонця]], що підтверджують дослідники М.Костомаров і Я.Головацький. Свентовид, як і [[Дажбог]], є [[Бог]]ом [[Права|Прави]] і [[Ява|Яви]]: ''"І Богу Свентовиду славу речемо: се бо є Бог Правія і Явія, і тому поємо пісні, яко свят єсь, і чрез нього відимо світ зримий і Яви буття. А й той нас од Наві убереже і тому хвалу поємо. Поючи пляшемо йому і взиваємо Богу нашому, яко той Землю, Слонце-Суне наше, і Звізди держе, і Світ кріпить."'' ([[Велесова Книга]], д.11а). Свентовид має чотири прояви: [[Яровит]] – весняне сонце, [[Руєвит]] – літнє, [[Поревит]] – осіннє і [[Поренут]] – зимове (За Костомаровим і Головацьким), що має відповідати [[Ярило|Ярилу]], [[Купало|Купалу]], [[Миробог|Миру]] і [[Коляда|Коляді]] – проявам [[Дажбог]]а. Головний храм знаходився на острові Рюген (Руян) в м. Аркона. Є свідчення, що Святовиту поклонялися в Іллірії та Чехії. Ушановується Святовит на ті ж дні, що й Дажбог, тобто на [[сонцестояння]] і [[рівнодення]], з чого походять і його чотири лики.
  
 
== Опис Святовита і храму ==
 
== Опис Святовита і храму ==

Версія за 19:17, 17 червня 2015

Статуя Рода-Святовита. Знайдена в р. Збруч. Зберігається в Кракові

Святовит (Свентовид, Святовид, Свантовит) – західнослов'янське ім'я Дажбога-Сонця, що підтверджують дослідники М.Костомаров і Я.Головацький. Свентовид, як і Дажбог, є Богом Прави і Яви: "І Богу Свентовиду славу речемо: се бо є Бог Правія і Явія, і тому поємо пісні, яко свят єсь, і чрез нього відимо світ зримий і Яви буття. А й той нас од Наві убереже і тому хвалу поємо. Поючи пляшемо йому і взиваємо Богу нашому, яко той Землю, Слонце-Суне наше, і Звізди держе, і Світ кріпить." (Велесова Книга, д.11а). Свентовид має чотири прояви: Яровит – весняне сонце, Руєвит – літнє, Поревит – осіннє і Поренут – зимове (За Костомаровим і Головацьким), що має відповідати Ярилу, Купалу, Миру і Коляді – проявам Дажбога. Головний храм знаходився на острові Рюген (Руян) в м. Аркона. Є свідчення, що Святовиту поклонялися в Іллірії та Чехії. Ушановується Святовит на ті ж дні, що й Дажбог, тобто на сонцестояння і рівнодення, з чого походять і його чотири лики.

Опис Святовита і храму

Саксон Граматик: "На крейдяній скелі північно-східного руянського мису стояло укріплене місто чи замок Аркона. На міській площі стояла дерев'яна вишукано оздоблена будівля, в якій знаходився ідол Святовита. Храм розділений був на дві частини; посеред будівлі знаходилось відділення на чотирьох стовпах; стінами слугували йому висячі покрови, стеля виблискувала червоною фарбою. Саме тут стояв велетенський бовван Святовита з чотирма головами, чотирма шиями, з двох сторін представлені були дві спини і двоє грудей; борода у нього була старанно прибрана, волосся підстрижене. В одній руці ідол тримав ріг з вином, який щороку в призначений день жрець наповнював вином, і по цьому вгадував благоденство майбутнього року. Ліву руку він тримав зігнутою подібно до лука, Ідол мав одяг до колін. Ноги його стояли на голій землі, а підошви входили в землю. Біля ідола знаходились його речі: сідло, вуздечка і величезний меч, піхви і руків'я якого сяяли сріблом і прекрасною роботою.

Святовиту відправляли богослужіння у певні дні і ворожили на майбутнє. Він був богом плодів земних і богом війни, кожний чоловік і кожна жінка повинні були жертвувати йому монету; йому належала третина воєнної здобичі; для охорони його було призначено триста кінних воїнів та триста піших стрільців, що билися в ім'я боже, як його військо. Вся Слов'янщина мала повагу до руянського Святовита, навіть чужоземні царі посилали туди свої подарунки. Крім дорогоцінних скарбів, при тому храмі знаходився білий кінь, що належав божеству; тільки жрець міг його годувати і сідати на нього. Слов'яни думали, що на цьому коні їздить сам Святовит і б'ється зі своїми ворогами. Кінь той слугував для пророцтв перед початком якої-небудь справи. При храмі зберігались також священні знамена і орли, використовувались на війні" (Saxo Gramm Hist Dan. LXIV p. 288.X). (Взято у Я. Головацького)

Посилання