Похорон

Матеріал з Енциклопедія Рідної Віри
Версія від 22:04, 19 квітня 2017, створена Світовит (обговореннявнесок) (Захист на Похорон встановлено ([Редагування=Дозволено тільки адміністраторам] (безстроково) [Перейменування=Дозволено тільки адмініст...)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Похоронний обряд

По́хорон — обряд поховання померлого. Одним із основних обрядів у житті людини є поховання – проводи в потойбічний світ.

Світогляд

Згідно світогляду, спостерігаючи за Сонцем, люди вірили в непереможне і вічне життя, у воскресіння душі і тіла. Русини вважають, що після смерті душа відправляється до Батька-Неба Сварога, а тіло повертається до Матері-Землі Рожаниці. Під час похорону проводиться обряд шлюбу Батька Сварога і Матері Рожаниці – людина має відродитися у наступному поколінні. Тому русини свято дбають за продовження свого роду, аби душам Предків було куди відроджуватися. І ми свою Землю, нам Богом дану, бережемо від ворогів і дбаємо за її чистоту, щоб знову сюди прийти господарями.
Раніше людину клали до Землі у зігнутому вигляді, наче дитину в утробу Матері, зверху насипали могилу – символ вагітності Землі, на могилі ставили образ Батька Неба з ознаками чоловічого начала, який мав запліднити Матір-Землю і відродити життя. Замість стели можна поставити символ хреста, який також має первісне означення чоловічої сили. Пізніше поховання стали робили у випрямленому вигляді, де труна символізує човен-прутень, а померла людина – це насіння, яке вкладалося до лона Землі. Якщо відбувалося спалення, то залишки все одно кладуться до Землі чи розвіюється попіл над нею.

Сучасний вид поховання

Сучасний вид поховання здійснюється згідно Закону України "Про поховання та похоронну справу". Зараз ховають померлого в землю або проводять обряд спалення в крематорії. Як правило, похороном займаються ритуальні служби або самі родичі. Коли всі процедури оформленні, родичі чи особи, що взяли на себе організаційні питання, призначають час для здійснення обряду і звертаються до духовного провідника.

Обряд

Обряд може проводити волхв або за його відсутності інші духовні чини. Волхв заміняє собою Велеса і є провідником у потойбічний світ.
Померлого омивають і вдягають у його прижиттєвий одяг (або купують спеціальний одяг для поховання). Руки, ноги, іноді підборіддя зв'язують мотузками, на чоло кладеться вінець білого кольору, у кишеню – металеві гроші (для Перевізника), хусточка, гребінець, окуляри та ін. особисті речі. Переважно цю процедуру роблять у морзі або ритуальна служба (найняті особи) здійснює на дому, якщо тіло не доправляли до моргу.
Померлого кладуть у труну, яку виготовляють з дерева і оббивають матерією або іншим оздобленням. Труну зараз купують у ритуальної служби разом із речами для поховання. У давнину людина (або її родичі), яка готувалася до смерті, могла придбати труну зарання. Тоді її клали у комору і насипали в середину зерна, бо якби померла людина теж ототожнюється із зерном. Це робилося, щоб труна нікого не притягнула раніше часу визначеного Богом. Раніше зовнішній колір труни визначався за суспільним станом померлого: чорна – для робітників, червона – для воїнів, біла – для священнослужителів. Наразі цьому приділяють мало уваги. Всередині труна оббивається білою матерією, також кладеться подушка і покривало. Переноситься чи перевозиться труна з померлим ногами уперед.
Обряд проводиться в домі померлого чи в Храмі (Каплиці, Святилищі) або іншому приміщені, де з ним прощаються. Дзеркала в хаті накриті. Біля померлого ставиться свічка (вогник символізує зародок Сонця), яка стоїть у пшениці (житі), та склянка води, на яку кладеться скибка хліба. Поруч з труною можуть сидіти родичі, близькі друзі, які згадують життєві сторінки померлого. Родичі за бажанням складають життєпис і список померлих предків спочилого, який під час обряду оголошує волхв. Якщо є можливість, за звичаєм, померлому ставлять в руки запалену свічку, щоб просвітити дорогу до Раю. Увага! Якщо це складно зробити, краще не ставити з причини, що свічка може впасти і привести до загорання. Біля померлого постійно мають знаходитися люди і слідкувати за вогнями.
Обряд спочатку проводиться в хаті померлого, потім у дворі, далі процесія йде або їде на кладовище, де завершується обряд, засипається і запечатується могила. За сучасними умовами багатоповерхівок, якщо труну з померлим привозять з моргу, то її, як правило, не заносять до квартири, а ставлять перед під'їздом і там проводяться обрядодії для хати і двору одночасно. Труну ставлять на стільчики або спеціалізовану підставку.
Порядок ходу. Попереду тримають образ спочилого; Хрест; трохи позаду – прапороносці з похиленими прапорами, хоругви; жінки з вінками; далі несуть кришку (віко) труни, на якій зверху лежить хліб на рушнику (він має округлу форму з обідком в нижній частині, зверху ставиться солянка або робиться отвір, куди насипають сіль, що загалом нагадує округлу могилу); далі йде Волхв, труна зі спочилим (ногами вперед), за якою йдуть родичі та інші присутні. Чоловікам і жінкам, що несуть кришку, домовину, вінки, перев'язують руку хустинкою.
Перебігати дорогу поховальній процесії строго заборонено. Ця заборона є давньою і згадується як порушення, за яке неминуче покарання.
Треба мати: два стільці (або спеціальні ноші – мари), молоток, цвяхи (якщо труна не забезпечена приладдям для закривання), рушники (мотузки) для опускання труни, лопати, воду.
Кладовище. Могила готується зарання. Перед нею здійснюється завершальний обряд прощання з померлим і дається йому в руки Прохідна Молитва. По завершенні обряду всі присутні також прощаються. З труни виймаються всі квіти, які будуть покладені на могилі. Натомість свічки, образки кладеться до труни. З померлого знімаються всі мотузки, які теж залишаються в труні. Спочилого накривають покривалом. Труна закривається чи забивається. На довгих рушниках чи мотузках, труну спускають до могили, ногами на схід, щоб спочилий дивився на воскресіння Сонця.
Волхв читає молитву і засіває могилу зерном, що символізує запліднення Матері-Землі. Лопатою з чотирьох боків кидає землю на труну. Потім тричі кидає землю жменею до могили, промовляючи побажання спочилому. За ним родичі і присутні також кидають по три рази. Далі копачі закопують і насипають зверху могилку за формою труни.
Коли закопується могила, то встановлюється Хрест. Його ставлять в ногах, або в головах: тут треба дотримуватися звичаю і правил захоронення, що прийняті на кладовищі. Волхв зверху насипу накладає знак-печатку від духовного знамена і проголошує, що Божий син чи донька відійшли до Предків. Могилу уквітчують вінками і квітами. Волхв окроплює могилу водою і залишки води із збанка виливає на неї. Зверху залишають вогник-свічку і воду.
Тут же біля могили присутні миють руки, їм пропонується хліб, що був на обряді поховання: відламують шматок і посолив їдять, поминаючи покійного. Далі відправляються на поминальний обід.

Поминки

За правило, померлого ховають на 3-й день, тоді ж перший раз і поминають після поховання. Душа до 9-го дня перебуває на Землі і потім рушає до Раю. Треба провести душу і пом'янути другий раз померлого. Пройшовши очищення, на 40-й день душа прибуває до місця призначення біля Бога і Предків. Це третє поминання. Потім поминають за рік після смерті і в наступні роковини.

Посилання