Папай
Папа́й (грец. Παπατος) – за Геродотом, головний скитський Бог порівнюється з грецьким Зевсом. Треба вважати його пізнішим слов'янським Сварогом – Батьком-Небом і його проявом Патар Дяіє, згадуваним у Велесовій Книзі. Аналогічно до Матір-Мама, виходить Патар-Папа, що є ознакою Батька. В українській мові перейшло в Тато.
Напевне, назва священика "поп" (укр. піп) якраз позначає його як служителя Папая. Збереглося багато образів Папая, які ставилися на могилах. Вони мають фалічну форму і відповідне озброєння – символами чоловічого начала. Форма сучасних православних храмів досі будується за принципом стародавніх могил: Вислів "поставити на попа" і має позначати поставити вертикально, наче стелу. По войовничості Папай нагадує слов'янського Бога війни Перуна, або відповідника до Патара - апостола Петра, який виступає ключником до Раю, що тотожне фалічному символу. Враховуючи, що Петро є опорою христосівської віри і його розіп'яли стрімголов наче фалос, то аналогічно дитячі сідниці досі називають "попою". Стародавні стели, як правило, ставилися так, щоб сідниці образу торкалися землі. Звичай на свято Петра і Павла копати ямки для ніг і сідати попою на землю зберігся до сьогодення.
Згадки Папая у Геродота, Історія. Кн.4. Мельпомена
59. Отже, все найважливіше скіфи мають у повному достатку. Що ж до іншого, то звичаї в них такі. Богів вони шанують лише таких найбільш за всіх — Гестію, потім Зевса і Гею, яку вважають за дружину Зевса. Після цих — Аполлона, Афродіту, Уранію і Арея. Цих богів шанують усі скіфи, а ті, що називають їх царськими скіфами, приносять жертви ще й Посейдонові. Скіфською мовою Гестія називається Табіті, Зевс, дуже правильно на мою думку, називається Папай, Гея називається Апі, Аполлон — Ойтосір, Афродіта Уранія — Аргімпаса, а Посейдон — Тагімасад. Статуй, жертовників і храмів вони за звичаєм не споруджують, за винятком Арея: для нього вони це роблять.
