Дана
Дана – Богиня прісної, річкової води, яка важлива для життя людей. Дана опікується водоймами, дбає за їх чистоту, наповненість. За своїми функціями наближається до Мокош, що згадується в літописах.
Зміст
Походження імені Дана
За академіком Марром, ім'я Дана утворилося з двох слів: да (середземноморське "вода") і на – "неня", "мати", тобто – "Вода-Мати".
Водойми в Україні мають додаткову назву "дунай". Вона стає часто поетичною, так у "Слові о полку Ігоревім" слово дунай – це річка взагалі, вода: "На дунаї Ярославнин голос слишиться", "Дівиці поють на дунаї".
Ім'я Дана близьке до слово "дно", яке означає нижню поверхню річки чи будь-якої посудини, човна. Богиня має і чоловічий відповідник, що також пов'язується з Водою – Водяник. Більшість річок з коренем "Дн" зараз має чоловічий рід, хоча в давні часи міг бути і жіночим. Особливо багато таких річок в Україні і належать вони до Чорноморського басейну: Дунай (Донай, Данай), Дністер (Данастер), Дніпро (Данапріс), Дін (Дон, Танаїс, Данаїс), Дінець.
Фольклорна Водяниця є парою до Водяника. За прикладом формування складних імен Василь-Сила чи Володимир-Ладомир, можна вивести, що Водяниця і Во-Дана – це одне і теж. Чоловічим образом водяного прутня (фалоса) може виступати північноєвропейський Бог битви і війни Водан (ісландською/староскандинавською Óðinn, шведською Oden, старосаксонською Woden, старофранкською Wodan, німецькою Wotan). В греків він – Адоніс, а в жидів – Адонай. То Дана тут напрошується само собою, як вологе лоно. Причому біблійне Адон пояснюють як господь, пан, владика.
Дон (Don) є шанобливе звертання, а також титул в Іспанії, Італії, Португалії, Франції: ісп. [ˈdon], італ. [ˈdon], порт. Dom [ˈdõ] (від лат. dominus – пан, господар, государ). При звертанні до жінки – ісп. doña [ˈdoɲa] донья, італ. donna [ˈdɔnna] донна, порт. dona [ˈdonɐ] дона.
Ім'я Богині Дани та її чоловічого відповідника відобразилося в людських іменах: Дана, Дан, Данило, Данка, Даня, Данута, Богдан, Богдана та ін.
Ушанування іншими народами
Богиня Дана ушановувалася багатьма індоарійськими народами. Серед них і індуська Дану (санскр. dānu "волога", "потік") – Мати Врітру, Намучі та інших демонів – Данавів, переможених Індрою. Уособлення первісних вод, первісного Хаосу.
У грецькій мітології, існують дани, німфи, данаїди, що вічно виливають воду із піфосів, які ніколи не порожнішають, себто ручаї. А кельти називали себе "Народ богині Дани ("Tuatha de Danann"). Сучасна назва одної європейської морської країни така ж – Данія.
Свята з Даною
Переважно всі свята, де проходить ушанування Води можна ототожнювати з Даною. Одне із свят, що пов'язано з освяченням Води-Дани відзначаємо з 5 на 6 січня, що називається Водосвяття. Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій зображено і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця з Води – Богоявлення.
Танці і пісні
Перші танці створились під впливом стародавніх вірувань, які почитали дерева і озера, каміння і тварин дикої природи. Слово танець походить від давнього та спільного для усіх європейських народів ‘dan/дан’ або ‘tan/тан’, що означало рухатись чи співати неначе вода. І сьогодні танцюристи приспівують ‘дана-дан’ під час танцю. Приведемо ряд приспівів до народних пісень:
- Ой, сіда-ріда, сіда-ріда,
- Сіда ріда й Дана...
- Гей, Дана, каже Дана,
- Не піду за Йвана,
- Але піду за Гаврила,
- Щоби м ніч о не робила...
- Ой, Дана ж бо, дитиночко.
- Ой, Дана, ой Дана.
- Ай ніхто так не забавит,
- Як рідная мама...
- Дунай, Дунай, Дунай, Дунай.
- Дунай, Дунай, Дана...
- Якби не ліс, не ліщина,
- Не була би дівчина.
- Якби не ліс, не кукурічка,
- Не було б на світі чоловічка...
- Ух, ух, Дана ж моя, Дана...
На території України зберігся фольклор, що передає доісторичні міфи про войовничу вершницю Дану–Дойну, яка швидше відображає шлюбний обряд:
- Ходить Дойна понад воду,
- Питається Дойна броду.
- Не трапила Дойна на брід,
- А трапила Дойна на слід,
- Дев'ять коней потопила,
- На десятім сама сплила.
- Заплакала Буковина,
- Що ся Дойна сама сплила.
- Ішла Дойна із Горишня
- Добрим конем більше піша
- Не трафила Дойна броду,
- Перебріла право воду.
- Вісім коней потопила,
- На дев'ятім переплила.
- Заплакала Буковина
- Що ся Дойна сама сплила.
Посилання
- Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с. (pdf)
- Калайда Г.І. «Рігведа» для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с.
- Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об’єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с.
- Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 160 с.(pdf)
- Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє. – Нью-Йорк: УВАН у США, 1978. – 384 с.(djvu)
- Пашник С.Д. Дана – Богиня Води
