Відмінності між версіями «Дажбог»

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Дажбог''' ( '''Даждьбог''' ) — Бог Сонця, син Сварога (Батька-Неба) і Рожаниці (Матері-Зем...)
 
Рядок 24: Рядок 24:
  
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vidpovidi.docx [[Пашник Світовит Дмитрович|Пашник С.Д.]] Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 60 с.
+
* [http://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vidpovidi.docx Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 60 с.
 
]
 
]

Версія за 23:43, 15 травня 2014

Дажбог ( Даждьбог ) — Бог Сонця, син Сварога (Батька-Неба) і Рожаниці (Матері-Землі), брат Макоші-Води, правитель Прави і Яви, уособлення чоловічого начала. В Іпатіївському списку ПВЛ зазначено: "Сонце цар, син Сварога, він же Даждьбог".

За давньою легендою Сонце уявлялось у вигляді бика. Хмари - це небесні корови. Бик запліднює корів, і ті проливають на землю небесне молоко - дощ, який дає життя природі. Тому Дажбога можна вважати й Богом дощу. Це підтверджується варіантом імені як Даждьбог (рос. дождь). Ім’я “Дажбог” дослівно можна роз’яснити як “Бог, що дає життя”.

Дажбог вважається подателем всіляких благ: "Славимо Дажбога, і буде Той наш покровитель і заступник од Коляди до Коляди. І плоди на полях, і дає трави для скотини, і да нам во всі дні говяда умножиться і зерна житнього множество, аби мед віщий затвержити і пекти." [ВК, д.31].

Сварог запліднює Рожаницю, а та породжує Макошу і Дажбога. Пройшовши небесне життя Дажбог вмирає і заходить до лона Землі, зранку знову народжується. Так постала віра в непереможне і вічне життя. Боги, що вмирають і воскресають, в більшості ототожнюються із сонячним Божеством.

Сварог наказав Ору (отцю русів) слухатись Дажбога як Отця [ВК, д.25]. Дажбог вважався родоначальником руського народу і руси названі “Внуками Дажбожими”. "Слово о полку Ігоревім": "Погибашетъ жизнь Даждьбожа внука". "Велесова Книга": "Отця нашого Паруна сини і Дажбога внуки" [д.23].

Появі на небі Дажбога передує Ранкова Зоря, яка виводить на небосхил його білих коней; друга сестра - Вечірня Зоря - заводить коней на конюшню, після того, як Дажбог закінчив свій об'їзд. Сонячний Бог ще може пересуватися Небом (Сваргою) на човні-струзі: "Даждьбог на струзі своєму був у Сварзі премудрій, яка єсть синя." [ВК, д.38б]. У грудні, коли ночі найдовші, Дажбог помирає, а на наступний день зимового сонцестояння відроджується (свято Різдва – 25 грудня). Дажбог має чотири прояви: Коляда (зимовий), Ярило (весняний), Купало (літній), Мир (осінній).

У святилищі човнового типу, а також у Триглаві, Дажбог стоїть праворуч (сонячний бік) від Перуна: “І се перве має на чолі Дажбог, по ньому ж творимо [треби]. Се бо ми Главу речемо, яко став ов одесну нас, і буде се начальником. І як він став, і тому се радіємо про своє, бо ощадить.” [ВК, д.33]. Щитом Дажбога є шестикутна зірка.

Дажбог згадується в обрядових піснях:

Ой, соловейку, ти ранній пташку,
Ой чого так рано із вир'їчка вийшов?
Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав —
З правої ручейки — літо відмикати,
З лівої ручейки — зиму замикати…

За своїми ознаками Дажбог тотожний Свентевиту – західних слов’ян, Давату – геттів, Давиду та Ісусу – біблійним мітоперсонажам, Ра – єгиптян та ін.

Посилання

]