Волхв
Волхв – духовний провідник Русі, священик. Назва може походити від Велеса – Бога провідника в потойбічний світ і навпаки – в світ живих. Волхв допомагає Велесу, здійснюючи обряди священнодійства. Люди для освячення заходять в святилище чи храм - символи потойбічного світу. Там править Богославлення волхв, який приносять жертву Богам. Велесова Книга повідомляє: "І волхви (ориг. - волсві) жратву діяли Богам, хваленицю і славу." [ВК, д.7а]. Людина, занурившись у духовний світ храму, приймає очищення, щоб народитися в новому прояві. Окрім того, "волхв" близький до назви звіра вовка (волк, wolf), який має виступати охоронцем Вогнища – зародку Сонця, а духовні провідники у всеношних службах охороняли храмовий вогонь, щоб він встав зранку на Небі як Сонце.
В рідновірських громадах волхв є найвищим духовним саном, він має право проводити всі обряди. Так як під час обряду волхв проводить духовне освячення (запліднення), то цю посаду може займати людина лише чоловічої статі.
Тарас Шевченко про волхва
- Заворожи мені, волхве,
- Друже сивоусий!
- Ти вже серце запечатав,
- А я ще боюся.
- Боюся ще погорілу
- Пустку руйнувати,
- Боюся ще, мій голубе,
- Серце поховати.
- Може, вернеться надія
- З тією водою
- Зцілющою й живущою,
- Дрібною сльозою —
- Може, вернеться з-за світа
- В пустку зимувати,
- Хоч всередині обілить
- Горілую хату.
- І витопить, і нагріє,
- І світло засвітить...
- Може, ще раз прокинуться
- Мої думи-діти.
- Може, ще раз помолюся,
- З дітками заплачу.
- Може, ще раз сонце правди
- Хоч крізь сон побачу...
- Стань же: братом, хоч одури.
- Скажи, що робити:
- Чи молитись, чи журитись,
- Чи тім'я розбити??!
- 13 декабря 1844,
- С.-Петербург
