Арей
Арей (Арес) (грец. Άρης) – скитський Бог війни. Геродот не називає інше ім'я цього Бога у відповідності до грецької мітології. Тому можна зробити висновок, що у скитів було аналогічне за написанням ім'я. Цьому є підтвердження, що слов'яни мали подібне ім'я для Бога весняного Сонця: Яр, Ярило, Юр, Ор, а його образом є юнак, що відповідно має всі войовничі ознаки. Також треба згадати легендарного отця Ора (Арій, Ірій, Єрей, Орій) з Велесової Книги, який також має символізувати весняне яре Сонце.
Згадки про Арея у Геродота, Історія. Кн.4. Мельпомена
59. Отже, все найважливіше скіфи мають у повному достатку. Що ж до іншого, то звичаї в них такі. Богів вони шанують лише таких найбільш за всіх — Гестію, потім Зевса і Гею, яку вважають за дружину Зевса. Після цих — Аполлона, Афродіту, Уранію і Арея. Цих богів шанують усі скіфи, а ті, що називають їх царськими скіфами, приносять жертви ще й Посейдонові. Скіфською мовою Гестія називається Табіті, Зевс, дуже правильно на мою думку, називається Папай, Гея називається Апі, Аполлон — Ойтосір, Афродіта Уранія — Аргімпаса, а Посейдон — Тагімасад. Статуй, жертовників і храмів вони за звичаєм не споруджують, за винятком Арея: для нього вони це роблять.
62. Отже, так приносять вони жертви всім богам і всяких таких тварин, але Ареєві вони приносять жертви в інший спосіб. В центрі області кожного народу існує священна споруда для Арея, яку вони роблять ось як: накладають в'язанки хмизу завдовжки і завширшки до трьох стадій, але не дуже високі. На них влаштовують чотирикутну площадку, три сторони якої стримчасті, а на четверту можна зійти. Щороку вони накладають на цю споруду сто п'ятдесят возів хмизу, бо через непогоду вона постійно осідає. В таку купу хмизу кожен народ встромляє старий залізний меч, який є символом Арея. Цьому мечу вони щороку приносять у жертву овець та коней, крім тих жертв, що вони їх приносять іншим богам. А йому вони приносять ще таку жертву. Із кожної сотні ворогів, узятих у полон живими, вони вибирають одного і приносять його в жертву, але не так, як овець. Спершу вони ллють вино на голови, а потім ріжуть людей над посудиною і відносять кров на вершину тієї купи хмизу і обливають кров'ю меч 3. Туди наверх вони відносять кров, а внизу біля священної споруди роблять таке. В усіх зарізаних людей вони відрубують разом із плечем правицю і кидають відрубане в повітря і, закінчивши всі обряди, відходять. А рука, куди впаде, там і лежить, а окремо від неї труп зарізаної людини.
Пояснення обряду ушанування Арея на основі календарних свят
Легенду про ушанування Арея можна прив'язати до відомого свята пробудження Бога війни. Старого меча, що побував у боях (або його замінник – великий дубовий хрест-меч) могли встромляти в могилу ще восени, коли переважно закінчувалися військові походи і наставав мир. Для цього є свято Здвиження або Воздвиження, коли і виставляли таку споруду. Бог війни ставав старим і відпочивав до весни, коли і відбувалося його переродження. Таким святом для римлян було ушанування Марса (М-арес) 14 березня. Напевно, старого меча в цей час ритуально спалювали на вогні, а молоді воїни посвячувалися біля цього ж священного вогню з новими мечами.
