Яковенко Яна Володимирівна
Яковенко Яна (Ясна) Володимирівна - берегиня Руського Православного Кола, поетеса, письменниця, народознавець, громадський діяч.
Життєпис
Народилася в місті Гуляйполі Запорізької області 11 грудня 1976 року. Проживає в м. Запоріжжя. Має двох доньок.
У 1999 закінчила Запорізький державний університет (зараз ЗНУ) зі спеціальності «Українська мова та література».
Творчість
Член Національної спілки письменників України з 2006 року. Є автором поетичної збірки "Босоніж". Друкувалася в колективних поетичних збірниках: "Перевесло", "Середмісття", "Зачарований Дніпро", "Січовий Парнас", "Зорі над морем". Вірші публікувалися у всеукраїнських літературних альманахах «Дніпро», «Хортиця»; в дитячій періодиці: журнали «Джміль», «Дошкільне виховання»; журналі "Дім і Сім'я", в запорізькій періодиці та ін.
Засновник сайту духовного і патріотичного виховання "Берегиня Роду". Укладач і виконавець духовних і народознавчих обрядів.
Молитви та замовляння від Ясни
- До Стрибога
- Вітре-Стрибоже, Сину Сварожий –
- Ти наповнюєш на світі все живе і неживе собою.
- З Тобою приходить життя в перший крик немовляти,
- з Тобою відходить душа людська на Луки Сварожі.
- Ти напинаєш вітрила,
- і човен Життя пливе по колу вічності
- і ніколи не зупиняється.
- Наповни, Стрибоже,
- тіла наші силою,
- а дух наш могутністю Своєю.
- До Богів
- Ввійдіть Боги рідні
- в тіла і душі наші
- доброю силою
- і поведіть нас
- з добрими помислами
- на добрі справи,
- і проявіться в житті нашім
- добробутом, злагодою і здоров”ям.
- Молитви при пологах
- Летіла лелека
- З-за Дунаю далекого
- Принесла новиночку
- Про мою дитиночку.
- Вже вона в дорогу збирається,
- На світ білий благословляється.
- Віконечко відчиняю,
- Гостя довгожданого виглядаю
- Через високі пороги,
- З далекої дороги,
- Я дитя своє зустрічаю,
- Про поміч Велесову благаю.
- На мости калинові
- Ставлю дощечки нові,
- Стежечки килимами вистеляю,
- Сонечко до них прихиляю,
- Місяцем підсвічую,
- Зорями заквітчую,
- Щоб була стежинка світленька,
- Щоб була доріжка легенька.
- А по ній Сам Велес іде,
- Дитя моє веде,
- Через усі пороги переступає,
- Дитя моє на життя красне благословляє.
- Матір Дажбога,
- Рожаниця Пресвітла
- По двору ходить,
- У білій рученьці
- Ключі золотії носить,
- Запори таємнії відчиняє,
- Ворота дубовії відкриває,
- Дитя моє на світ Божий
- Випускає.
- Земле Свята,
- Мати Пресвітла,
- Рожанице пречиста!
- Ти маєш ключі золоті,
- Відкриваєш замки потайні,
- Випускаєш із Лона Свого
- Дитя Красне – Сонце Ясне.
- Молю тебе, Земле–Матінко,
- Відімкни запори лона мого,
- Випусти дитя гоже
- На світ Божий.
Вірші від Ясни
- Добрий ранок, добрий ранок!
- Добрий сонячний світанок,
- В добрий день переросте,
- Добрих приведе гостей.
- Коли втома схилить плечі,
- Нас зустріне добрий вечір.
- Добрий сон і добра нічка
- Заколишуть сонні вічка.
- Завтра знову добрий ранок
- Погукає нас на ґанок,
- Бо спішать робити всюди
- Добрі справи добрі люди.
- Укладає мати
- своїх діток спати:
- Ой синочечки,
- Мої дочечки,
- В вишиваночках...
- У трунах лежать.
- Проводжає мати
- В небесні палати:
- - любий Боженька,
- Зцілуй вавочку,
- Зціли раночку
- В діток ув очах.
- Чи ж думала діти
- Я вас хоронити!
- В росах купаних,
- Вітром люблених,
- Молоком з грудей
- Воленька текла.
- Душами й тілами
- Росли коло мами,
- Цілувала я
- Босі п'яточки,
- Босі душеньки
- Знов не зберегла.
- Знову вибирати
- Кому помирати...
- Маму спинами
- Затулили ви
- Крівці крапельки
- Я всі зібрала.
- Замовкли зозулі,
- Кладуть діток в люлі
- Я периночки
- І простиночки
- Стелю чорнії,
- Буде м'яко спать.
- Біда згине, вірю,
- Вернетеся з вирію
- Вродить діточок
- Як мачиночок,
- Збережу я вас,
- Смерті не віддам!
