Язичники

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук

Язичники – дослівно “народні”, тобто ті, хто дотримується віри свого народу, “язика”. Язичниками називають національні чи релігійні меншини або сусідні народи, які мають іншу віру.

Велесова Книга про язичників

Велесова Книга щодо язичників відгукується негативно: "І так Богами хранимі од многих, [що] речуться язичниками (азенце) [д.5а]; Отож ці язичники (іензенце) одворотилися до полудня і самі не хаять інших. (…) Була тут січа велика: язичники (ензіце) і костобці се разили со злими втікачами і ворами говяд наших. [д.5б]; Наші отці одні се хомита носити мали (були рабами – С.П.), і ніколи ми [не] називалися інакше, як язичники (езеце), коли бо рабство вавилонське терпіли. [д.6г]; Себто ми одійшли від гір Карпенських до Кия і там була також ворожість від злих язиків (язецех). [д.18а]".

Зневажливе ставлення до язичників

Язик чи жало може символізувати вогонь, полум'я. Початкова літера азбуки "Аз" ("Яз") відображається на Триглаві в яйці у вигляді перевернутої п’ятикінцевої зірки і може означати земний вогонь, а пряма зірка – небесний. Тому "язичник" тотожний "вогнепоклонникові". Так як вогонь символізує зародок, пагінець Сонця, а саме Сонце постає на Небі у повній красі, то виникло порівняння, що недосконале, то є поганим, а що розвинене, то є гарним.

Релігії, що домінують і вважають себе довершеними, зневажливо називають сповідників народних вірувань язичниками. Тому є непорозумінням, коли відтворювачі Рідної Віри самі себе нарікають язичниками.

Посилання