Шаян Володимир Петрович

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Шаян

Шая́н Володи́мир Петро́вич (*2 серпня 1908, Львів — †15 липня 1974, Лондон) — видатний український вчений, філософ, санскритолог, релігієзнавець, психолог і педагог, поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч, основоположник Відродження Рідної Віри Українців, Віри Предків, один з перших дослідників Велесової Книги, професор, засновник “Ордена Лицарів Бога-Сонця” (у діаспорі).

Володимир Шаян став основоположником руху відродження українського рідновірства. Ще в 1934 році він, молодий науковець, став свідком обряду освячення зерна перед посівом, який відбувався на горі Грехіт в Карпатах. Вражений архаїчністю ритуалу, зрозумів, що віра предків ще жива в глибині народу, хоча й засмічена чужинською ідеологією. Своє завдання він вбачав в очищенні духовної скарбниці українців і поверненні Рідної Віри рідному народові. Саме цій ідеї він присвятив усе своє життя, написавши чимало наукових філософських, етнографічних, лінгвістичних, теологічних праць. Будучи організатором і першим Президентом європейської президії Української Вільної Академії Наук (УВАН) в Лондоні, він написав кілька праць про індоєвропейські релігії англійською мовою, здійснив наукові студії й переклади Рігведи та Велесової Книги, видавав альманах “Світання” та окремі випуски “Ордену” (англійською мовою). Нині його праці видані в книзі “Віра Предків Наших” (Гамільтон, Канада, 1987, том 1). В 1972 р. в Канаді його учні заснували Інститут ім. Володимира Шаяна, який займався дослідженням його архіву та виданням його праць.


Життєпис

Народився Володимир Шаян 2 серпня 1908 року у Львові. Батько Володимира — Петро Шаян — походив з села Мшана і був підстаршиною австрійської армії, а за польської окупації Галичини — залізничним службовцем. Мати — Єва Дмитрик — походила із стародавнього селянського роду села Добростани, що на Яворівщині (Львівська область). Ще в дитинстві мати його часто возила у рідне село, а потім, вже будучи студентом, він часто проводив тут свої канікули. Пізніше Шаян з надзвичайною теплотою згадував щасливі дні, проведені у Добростанах, де і почув уперше ритуальне привітання женців «Дай, Боже, щастя!». Над змістом цих слів він замислився вже будучи дорослою людиною, перекладаючи найстарішу пам'ятку праарійської релігії Атхарваведу. Тоді ж Шаян зазначив, що це ритуальне благословення живе в українському народі не одну тисячу літ.

У 1927 році закінчив з відзнакою Українську академічну гімназію класичного типу, а у 1939 році — гуманістичний відділ Львівського університету ім. Івана Франка, де на трьох факультетах студіював філософію, психологію, педагогіку, расологію, санскритську філологію, порівняльне релігієзнавство, європейські мови і літератури. До початку другої світової війни В. Шаян обіймав посаду асистента кафедри орієнталістики Львівського Університету. Перша його дисертація «Індра в Ріґведі» була написана польською мовою. Тут ототожнюється індійський Бог Індра з нашим слов'янським Перуном.

5 листопада 1943 року під час німецької окупації Шаян створює нелегальну релігійно-політичну організацію «Орден Лицарів Бога Сонця», яка мала на меті провадити боротьбу проти Німеччини і Радянської Росії, за духовне і фізичне визволення України й українського народу від чужинського поневолення. Очевидно, Володимир Шаян мав зв'язок з ОУН, а у зверненні до проводу ОУН відмічалося, що Орден не творить окремої мілітарної одиниці, але включається в політичну і революційну ОУН. Однак домагається свободи релігійного віровизнання, як і свободи проголошення ідей і віри Ордену. Відомо, що в лавах УПА, членом якої був Володимир Шаян, воював і загін повстанців імені Перуна.

Під час наступу радянських військ, навесні 1944 року Шаян емігрує на захід, а членам свого ордену, які вирішили залишитись, наказав вступати до лав УПА, більшість з яких так і вчинила. Ймовірно, саме вони утворили повстанську групу ім. Перуна, яка діяла між селами Грабине і Підзвіринець [1].

В еміграції

Емігрує науковець до Англії до Лондона. Тут він стає широко відомим своєю невтомною науковою і громадською діяльністю. За кордоном українці згуртувалися навколо В. Шаяна і почали видавати журнали «Орден», «Нова епоха», «Науково-літературний збірник», «Світання», розвідки про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, працю «Біблія як ідеологія» тощо.

Після капітуляції Німеччини Володимир Шаян став організатором і Президентом Європейської Президії Української Вільної Академії Наук (УВАН), а також Вільного університету, який пізніше об'єднався з вільним університетом у Мюнхені. Довгий час професор Шаян був директором Бібліотеки та музею ім. Тараса Шевченка у Лондоні при Союзі Українців Британії, головою Педагогічної Комісії, заступником голови ПЕН-клубу в екзилі, заступником голови ліги Європейської Свободи, членом Британського товариства Літераторів, головою спілки Вільних Українських Журналістів, головою Орієнталістів (сходознавців) тощо. Він частково переклав Велесову Книгу і поклав початок її наукового вивчення. Під час свого перебування в Авґсбурзі професор створює паралельне крило лицарів «Ордену Бога Сонця» — дванадцять лицарів, серед яких був і майбутній автор «Мага Віри» Лев Силенко, якому Володимир Шаян надав лицарське імення Орлигора. Згодом він засудив Силенка за факт перекручення і спростування прадавньої віри.

У травні 1947 року в Англії Володимир Шаян захистив науковий ступінь і звання професора.

Професор Шаян на міжнародних з'їздах виступав в обороні ув'язнених членів Руху Спротиву в Україні. Проводив антимосковські акції: «Я обвинувачую Сталіна», «Я не можу вернутися». Неодноразово брав участь у мітингах протесту проти сваволі Москви щодо поневолених нею народів.

Як доводив і стверджував Шаян, наші Предки задовго до Коперніка добре знали, що Земля не «покоїться на трьох китах» і не є пласкою, а є круглою і обертається в космічному просторі. Знали вони і про ту силу, що керує цим рухом — Прав. Поняттям Прави, як універсального закону руху Всесвіту, володіли ще трипільці VI—III тисячоліть до н. е.

Надзвичайно вагомий внесок професора на ниві дослідження української мови, історії нашого народу, найстаріших в історії людства систем мислення, поезії, філософії, віри. Як знавець багатьох слов'янських, західних і східних мов, він займався начебто «археологією мови», дослівно аналізуючи пракорені нашої прамови та мов інших народів світу.

Творча спадщина науковця надзвичайно багата, це філософські і дослідницькі праці «Найвища Святість», «Слово про похід Ігоря», «Джерело сили української культури», «Священний героїзм», «Прапор України», «Тризуб», «Дунай, Дніпро, Дністер», «Проблеми української віри», «Гімн Землі» і багато інших. Всі вони представляють величезну панораму нашої історії, духовності, культури. Праці Шаяна було зібрано його послідовниками та учнями в книзі «Віра Предків Наших».

Творчість В. Шаяна відмінна своїм ідеологічно-національним, філософсько-поглибленим змістом. У своїй філософській концепції він був послідовником Григорія Сковороди, вважаючи його “пробудником пробудників”, які почали замислюватись над прадавньою історією та духовністю України [2].

Його велику бібліотеку, десятки творів, які ще не видавалися, було передано Дослідному інституту «Україніка» в Торонто.

Професор Шаян все життя провів у матеріальних скрутах, бо видавав на зароблені кошти свої книжки. Своєму брату Якову він писав, що «живе дуже багато, бо має дві хати книжок: одна — наукових, друга — своїх власних.»

Духовне пробудження

Переосмислення нашої історії відбулося у Володимира Шаяна ще з юнацьких літ. В автобіографії В. Шаян згадував: Датою мого духовного прозріння уважаю 1934 рік, коли постала ідея відродження староукраїнської віри. Перед тим було переживання на горі Ґрехіт у Карпатах на Гуцульщині. Це місце я вважаю святим для себе і безконечно вертаю до цього переживання як одного з вибухів святости, визначеному в моїх творах. Я провів ніч у простій колибі в товаристві молодих гуцулів. І там на Гуцульщині я побачив нове обличчя фольклору. Але ідея відродження староукраїнської віри пізніше здобула своє ширше примінення як ідея "пан-арійського ренесансу. ...В 1934 році я вирішив у трьох ночах духової боротьби відновити старинну українську Віру не тільки як поезію, але як живу і творчу релігію [3].

Праці Лондонського періоду хиття нині можемо вважати основою теолого-філософського осмислення нашої етнічної віри. Професор вперше дав послідовне вчення про сутність генотеїзму, тобто «про єдино-божество як многопроявну, многоіменну і многоособову Істоту…»; це те саме, що й перекладене ним з Ріґведи «по-різному називають Волхви і Віщуни те, що є одне».

Володимир Шаян пише: Я ніде не стрінув такого ясного і рішучого визнання генотеїзму, як саме в тексті Книги Велеса. Сварог є єдиний і всеобіймаючий. Сварог є єдиний і многопроявний. Сварог є многоіменний. Він і інші Боги є многоназивні і тисячоїменні. Вони разом творять Єдину Єдність Всесвіту, Небес, Світу Духів Предків і Невидимого Світу Прав’я. Ця могутня Всеєдність обнята однією всеобіймаючою стрункою концепцією Сварога, прикметною для Віри наших Прапредків» [4].

У своїх дослідженнях професор Шаян виходить із власного принципу про те, що «Релігія даного народу є свідченням про нього самого, пізнати його віру — це пізнати його характер».

Останні дні

Одна з останніх праць професора — «Аналіза Влес Книги». Над нею він частково працював у шпиталі, де перебував у зв'язку з хворобою; останні записи до цієї теми зроблені за три дні до смерті (розділ «Ріґведа і Книга Велеса» датований 12 липня 1974). Тут Володимир Шаян стверджує про одночасність постання Ріґведи і Книги Велеса. У шпиталі також була написана праця «Богиня Світання».

Володимир Шаян помер у Лондоні від серцевої недуги на 66 році життя 15 липня 1974 року. Поховання його здійснено за обрядом Рідної Віри, а урна з його прахом була перевезена в Канаду і похована на Рідновірському кладовищі в Гамільтоні. Обряди виконували Мирослав Шкавритко (в Лондоні) і Мирослав Ситник (у Канаді).

Примітки

1. 8 том «Літопису Української Повстанської Армії»: «Повстанська група ім. Перуна між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4.9.1944 р. 7 арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного полонено» (стор. 173)
2. д.ф.н Горбач Н. "Філософія", 1997
3. Віра Предків Наших — стор. 79
4. Віра Предків Наших — стор.134

Література