Чорнобог

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Схема календаря (автор - Світовит Пашник)

ЧорнобогБог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: «А обаполи його Білобог і Чорнобог се перуться. І ті і Сварог держать, аби цьому Світу не бути поверженому». [2, 11а]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.

Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вій, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв’язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (10 ст.) на Чорній горі: “… у ньому [будівлі на Чорній горі] вони [слов'яни] мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а під лівою – найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також зображення дивних хабашців і занджців [тобто абисинців]”. Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абисинці – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мраком. [4, 40-41].

Місце в календарній системі

За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими. У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів.

Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад «даннє» та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 3, 44].

Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає «сонячне сплетіння». На кораблі вона відповідає хрестовидній щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі новонародженого (в даному випадку Сонця). Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є онуками Стрибога.

Котел із Гундеструпа, І ст. до н.е. Кернунн

Боги з подібними іменами

Існував кельтський Бог Кернунн (гальск.-лат. Cernunnos, що традиційно перекладається як "Рогатий Бог"), зустрічається також написання "Цернунн". Порівняємо у Велесовій Книзі варіанти написання імені Чорнобога - Црнъбг (д.11а), Црнобъзє (д.22).

Відомо понад півсотні зображень римської пори, так чи інакше їх пов'язують з Кернунном. Велика їх частина походить з північного сходу Франції. Найбільш характерними рисами його іконографії були: «буддійська поза» зі схрещеними ногами, оленячі роги, змія і гривна. Нерідко зображувався з якимись тваринами. (За Вікіпедією). Це нам нагадує чорнобожича Велеса, опікуна тварин.

Література

1. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. – М. : Современный писатель, 1995. – Т. 2.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.
3. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
4. Словник рідновіра / Уклав С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7517 (2009). – 48 с.

Посилання