Хортиця

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Острів Хортиця з космосу
Вівтар святилища-обсерваторії (кін. ІІІ тис. до н.д.) на острові Хортиця (відтворення)

Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є святинею рідновірів.

Опис

Хортиця витягнута із північого-заходу на південний-схід, має довжину 11,5 км, ширину до 2,5 км і площу приблизно 2 320,5 га (Кадастровий план 2006 р.).

Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а після ІІ Світової Війни був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. На деяких частинах острова зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин. На крайньому півдні острова розташовані плавні, які раніше переходили у Великий Луг.

Природа

З геологічного погляду, Хортиця являє собою частину Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини ріки. До будівництва Дніпрогесу русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля о. Хортиці не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».

Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млн років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 30-40 м, що спадають до півдня.

Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15% є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою рікою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових.

Назва

Існує дуже багато версій походження назви острова, деякі дослідники виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Одні з основних версій: назва походить від «хорт» — «пес», «вовк», від давньослов'янського Бога Місяця Хорса. Саме Хорс-Місяць може поєднати всі версію у одну: вовк супроводжує Місяць, Місяць-човен пливе Дніпром, а дуб що ріс на ньому символізує щоглу, листя - вітрила. Навіть "хорда" - лінія, що сполучає дві точки на колі, тобто проходить в середині кола і робить фігуру схожу на Місяць.

Вперше назва острова трапляється у праці імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією». В різних списках цієї праці Хортиця носить назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія.

У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.

У Воскресенському літопису під 1223 роком острів названий Варязьким островом. Еріх Лясота, Боплан писали про Хортицю та Хіртицю, польський хроніст Мартин Більський писав про Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький називали острів Хортиц. В атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина іменується Хитрицький, в Рігельмана — Хордецький острів.

Історія

Завдяки стратегічному розташуванню Хортиця мала багате історичне минуле. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.

1965 року острів став державним історико-культурним заповідником, в якому передбачено створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва. Археологічні й історичні знахідки здебільшого зберігаються в Запорізькому історичному музеї, що в північній кінцівці острова.

Мезоліт

Людина з'явилася на острові ще в епоху палеоліту та мезоліту.

Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до н.е.) у північній та східній частинах Хортиці. Пам'ятки дніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до н.е.)в урочищі Вирва.

Енеоліт

Поселення знайдено у північній частині острова (зараз острів Середній Стіг(Стовп) з групи островів Три Стовпи, які були поєднані з островом Хортицею піщаною косою), звідси назва Середньостогівської культури енеоліту 5-4 тис. до н.е. Від цих поселень залишилися численні поховання, поселення й культові споруди, велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байда, в урочищах Вирва, Дурна Скеля та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято з дна Старого Дніпра.

Бронза

Перші істотні досліджені поселення належать до епохи бронзи (III–II тис. до н.е.). Пам'ятки бронзи відомі по всій території Хортиці:

  • поселення племен ямної культури 3—2 тис. до н.е.;
  • поселення племен катакомбної культури, перша половина 2 тис. до н.е.;
  • поселення племен культури багатовалікової кераміки 16—15 ст. до н.е.;
  • поселення племен зрубної культури 15—14 ст. до н.е.

На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.

Залізна доба

Городище "Совутина Скеля" є пам'яткою скіфського часу 7—3 ст. до н.е., де досліджено оборонні вали(до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).

Сармати з 2 ст. до н.е. до 3 ст. залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена тетрадрахма царя Єфтидема Бактрійського 2—1 ст. до н.е. (в річці біля Хортиці) і римський динарій імператора Адріана.

Могильник черняхівської культури (2 ст.) на території сучасної СШ № 43, поселення на острові Байда та на річці Середня Хортиця.

Русь — бродники

В 9 сторіччі на півдні острова виникло неукріплене містечко бродників, назване А. Сокульським «Протолче». Воно було слов'янське. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро — Протолчий брід. Поселення існувало у 10—14 сторіччях. Про торгівельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські й інші монети.

Костянтин VII Багрянородний згадує в середині 10 ст. Хортицю у творі «De administrando imperio» як острів св. Григорія.

За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігорович, повертаючись із Дунаю.

В 1928 році під час будівництва Дніпрогесу поблизу Хортиці на дні Дніпра було виявлено чотири мечі й один клинок без рукояті. За написами, клинки є франкського походження, за орнаментацією рукоятей — вироблені на берегах Балтики в другій половині 10 — початку 11 ст. (ще один подібний меч 10 сторіччя був знайдений у протоці гирла Дніпра).

У подальшому острів постійно використовувався як руська база проти половців і монголо-татар. 1103 руські князі на чолі з Святополком Ізяславичем зійшлися на Хортиці перед походом на половців (Іпатіївський літопис).

Також 1224 року руські князі зустрілися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами.

Запорозькі козаки

На острові багато назв пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші.

У 15 сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (на острові Байди) у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 рр. турецько-татарські війська напали на фортецю і зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщенния 16 сторіччя.

У 1596–1648 рр. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович — Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив біля Хортиці польську залогу.

У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.

В балках Молодняга і Липова відкриті зимівники запорозьких козаків 18 сторіччя, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі та інше.

Багато пам'яток з російсько-турецької війни 1735–1739 років, в якій брали участь запорожці.

У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, і для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків човнів затонуло біля острова.

До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорізької Січі. Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.

Німецька колонія

На східному березі острову існувала німецька колонія Острів Хортиця, що входила до Хортицької волості Катеринославського повіту. У 1886 року тут було 452 мешканця, 23 двори, школа.

Сучасність

Острів інтегрований в структуру міста Запоріжжя. Через острів проходить залізниця зі станцією «Запорізька Січ» в середній частині острова. Три мости виходять на острів.

На острові є заселені селища. На території острова — велика кількість означених пам'яток історії й археології. Десятки будинків відпочинку, санаторіїв, туристичних баз. Пісочні пляжі. Хвойні й листяні ліси. Унікальні плавні на півдні.

Посилання