Хорив

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятник засновникам Києва на набережній Дніпра
Пам'ятник засновникам Києва на Майдані Незалежності

Хорив (Горовато, Хорав, Хорват) – за Велесовою Книгою один з трьох синів праотця Ора, від якого пішли хорвати. За ПВЛ Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь є засновниками Києва. Кожен з трьох братів мав свою гору. З локалізацією гори Хоривиці, на якій сидів Хорив, виникають складнощі, так деякі дослідники називають Замкову Гору, а інші - Юрковицю. Незважаючи на те, що Щека та його братів давні автори подають як реальну історичну особу, є всі підстави вважати його мітологічним персонажем. Є аналогічна вірменська легенда про згадуваних в тексті братів Кия, Щека і Хорива – відповідно Куара, Мелтея і Хореана. За трьохмірним розподілом корабля Хорив символізує корму чи кермо.

Велесова Книга про Хорива

"І течуть [*пішли] всі і синів троє од Орія. Були ті Кий, Пащек і Горовато, откуди три славні племена істекли." (ВК, д.4г).

Щех іде до закату Суні з воями своїми, а Хорват брав своїх воїв. Тоді інша частина Щехова лишилася з русами: і так з неподіленням землі, а з ними утворили Русколань. (ВК, д.7з).

"І там рече отчий Глас Аріїв трьом синам ділитися на три роди і йти до полудня і до западання Слонця [*Сонця]. А то були Кий, Щек і Хорив. І так поділили скот, пішли інь [*інші землі] три роди, та сіли всяк до гмиті своєї. А Кий, бо речуть, ставив град, і тому ім'я дано єсь Київ." (ВК, д.31).

"Се бо Ор-отець іде перед нами, і Кий веде за Русь, і Щеко веде племена свої, а Хорев хорви свої." (ВК, д.36а).

"Одійшли Хорев і Щех од інших і сіли до Карпенських гір, і там були інші гради творили і обмін мали з племенами іншими, і багатства мали великі." (ВК, д.36б).

"Стали ті слов'яни вельми скудними, і животи кормити нічим не імали. І рекли Ірію-отцю: "Веди нас вон". І рек Ірій: "Се я є на вас із синами своїми". І рекли йому ті: "Подлегнемо". І йшли з Києм, Щеком і Хоравом, трьома синами Ірьовими, іншу землю глядати. І з того почався рід слов'ян аж до днесь." (ВК, д.38а).

Повість врем'яних літ про Хорива

Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: «На перевіз на Київ». Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, [щоправда, до якого], а тільки про те відаємо, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од [того] цесаря, — котрого я не знаю, [як не знаю] і при котрім він цесарі приходив [туди].

А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут скончалися.

Посилання