Славуна

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук

Славуна (Слава) – жона отця Богумира, від яких пішли слов'янські роди. "Ми потомки роду Славуни" [ВК, д.6г,8], "То бо ми маємо імено Слави" [ВК, д.8(2)]. Можливе ототожнення Славуни і священної птиці Матир-Сви.

Легенда з Велесової Книги про Славуну

"У той час був Богумир, муж Слави, і мав трьох дочок і двох синів. Ті бо водили скот до степів і там жили в травах з отцем віщалися [*радилися], і бояни богопослушні, і розуми охочі також. І тут мати їхня, іже речена Славуна, про їхні творячи [*дбаючи] потреби, і рече вона до Богумира цими днями: "І маємо дочок своїх віддати і внучат зріти [*очикувати або доглядати]", – так рече. І повози упряже і їде, кудись. І приїде до дуба стоячого в полі, і остався вночі біля вогнища свого. І виде [*баче] ввечері мужі троє на комонях до нього стрімилися. І рекли ті: "Здраві будь! А що іщеш?" Оповів їм Богумир туги свої. А вони же отвічають, яко суть самі в поході да ймуть жінок. Обратився Богумир на степи свої і веде троє мужі дочерям. Од них три роди ізійшли, від Славуни були. Од тих бо походять древляни, кривичі і поляни, яко перва дочер Богумира імено мала Древа, а друга – Скрева, а третя – Полева. Сини ж Богумира мали свої імена: Сіва і молодший Рус. Від тих походять сіверяни і руси. Троє бо мужі були три вісники: про утро, про полудень і вечір. Утворилися роди тії у Семиріччі, де обітували за морем в краю зеленому і куди скот водили древніше ісходу до Карпенської Гори." (ВК, 9а).

Посилання