Світове Дерево
Світове Дерево (Дерево Всесвіту, Дерево Роду) — уособлення єдності усього світу, своєрідна модель Всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами — своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до світу Богів або в Потойбіччя. Про Світове Дерево у світі створено безліч легенд, казок, цей символ знайшов відображення в орнаментах багатьох народів. За образ Світового Дерева використовують різні дерева, кущі, квіти, колоски тощо згідно звичаю і рослин, що проростають на даній території.
Крона Світового Дерева символізує світ Прави – законів Божих, згідно яких листя розпускаються і опадають, що означає колообіг життя. Стовбур Світового Дерева - це світ видимий Ява (світ Життя). Коріння – це світ потойбічний Нава (світ Мертвих). Восьмикінцевий Православний хрест тотожний образові Світового Дерева і символізує Праву (коротке верхнє рамено), Яву (довге рамено) і Наву (косе рамено або півмісяць чи череп з кістьми). На святилищах човнового типу Світове Дерево займає місце щогли (центр). Його листя - це вітрила. Щогла також може замінюватися восьмикінцевим хрестом або товстою, короткою (до пояса) колодою, яка називається Треба (пов'язується зі Стрибогом), на неї кладуть жертву, яка через повітря досягає Богів. Таку ж требу кладуть до Дуба або до хреста на кладовищах.
Зміст
Світове дерево в світовій культурі
Символ Світового дерева в міфологічних уявленнях багатьох народів, зокрема, й українців, слугував своєрідним зразком космоустрою, переходом від хаосу до упорядкованого світу.
У давньому Ірані вірили, що священне дерево росте біля джерел Ардвісури. На ньому нібито жив цар птахів Сенмурв, який розсипав насіння по землі. Інший птах відносив насіння до джерела, з якого пила зірка, що осипала землю дощами. З дощем насіння поверталося назад у землю.
У скандинавській міфології, Іґґдрасиль (також використовуються назви Мімамейд та Лерад) — це велетенське дерево, що об'єднує та підтримує усі дев'ять світів скандинавської космології. На вершині дерева сидить орел, коріння підгризають змії та дракон Нідхьогг. Часто припускають що це ясен, тлумачення загальноприйняте тепер у Скандинавії. Інша версія стверджує що у минулому Іґдрассиль вважався тисом, що збігається із його описом в Едді як вічнозеленого. Асґард, Альфхейм та Ванахейм спочивають на гілках Іґґдрасиль. Його стовбур це вісь світу, що проходить через центр Мідґарду, навколо якого розташований Йотунхейм, під яким лежить Нідавеллір або Свартальхейм. Три корені простягаються вниз до Хельхейм, Ніфльхейм та Муспельхейм, але лишень у першому світі розташоване джерело із якого поливають Іґґдрасиль.
Світове дерево та прадавні концепції часу і простору
Дерево Життя, яке росте посеред Вирію, уособлює поєднання трьох світів — небесного, земного і найглибшого.
В образі дерева поєднались уявлення про час, простір, життя і смерть. Наприклад, загадка про життя і смерть:
- «Стоїть дерево, на дереві — квіти,
- під квітами — котел, над квітами — орел, —
- квіти зриває, в котел скидає,
- квітів не меншає, в котлі не більшає.»
Найдавніші українські колядки донесли до нас стародавні уявлення про те, як із хаотичного первісного океану з'явився світ. У них мовиться про часи, коли не було ще ні Неба, ні Землі, а було тільки синє Море. На тім Морі стояло Дерево (явір чи сосна). На Дереві три птахи радили раду: як заснувати світ?
- Один птах упірнув у море — виніс золотий камінь. Повстало сонце.
- Другий пірнув — виніс срібний камінь. Повстав місяць.
- Третій — мідний камінь. Повстали зорі.
Першодерево світу слов'яни розташували у вирію, згідно з їх віруваннями, на «прадубі» росли плоди безсмертя. Сюди ж зліталися птахи на зиму.
Одночасно із творенням в уяві первісних людей образу світового дерева виникла й розгалужена система протиставлень:
- день — ніч
- літо — зима
- життя — смерть
- праве — ліве
- пряме — криве
- верх — низ
- вогонь — вода
- чоловік — жінка
- парне — непарне
На вершечку дерева днює Сонце, саме його «рух» зумовив «поділ» простору довкола нього на четверо у горизонтальній площині, виражаючи уявлення про:
- час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима);
- простір (схід, південь, захід, північ).
За вертикаллю дерево ділиться на три частини, до кожної «приписані» певні істоти: нижню — коріння (підземний світ) — змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо низ дерева символізує не лише підземний світ, а й воду; середню — стовбур (земний світ) — великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки, це також і світ людей; верхню — крону (небесний світ) — птахи і бджоли, небесні світила.
Фольклор
Найчастіше у фольклорі як світове дерево виступають дуб, явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня, сосна, ялина. Розташовується Світове Дерево у казковому просторі фольклору зазвичай на горі, посеред моря, в чистім полі неподалік дороги, в пана-хазяїна на його дворі.
Деревом позначали також час. Коли древо позначає рік, то малюється чи вирізьблюється з багатьма гілочками, так званою «сосонкою». Збереглися й загадки про дерево-рік:
«Дуб-дуб довго-вік, на ньому дванадцять гіллів, на кожній гіллі по чотири гнізда, а у кожному гнізді по сім яєць, і кожному ім'я є.»
У міфологічних уявленнях світ членувався на три плани:
- людина (мікрокосм),
- суспільство,
- всесвіт (макрокосм).
Або ж літописні Ява, Нава і Права — світи сучасний, потойбічний та ідеальний-небесний. Причому всі явища природи, події в суспільстві й переживання окремих людей відбувалися однаково як у кожному з цих трьох планів, так і в них усіх одночасно і взаємопов'язано, як у єдиному організмі. А дерево було посередником між цими світами, або й розміщувало ці світи на собі. За його допомогою можна було переходити з одного світу в інший (у світ предків, на небесний світ).
На весіллі молоду символізує гільце (вільце) — молоде деревце, або гілка, найчастіше з сосни чи вишні. На дівич-вечорі в суботу дівчата гуртом прикрашають його квітами, калиною та барвистими стрічечками, співаючи при цьому пісень «до гільця». Це ніби символ дівування нареченої. Коли беруться ділити коровай, гільце розбирають собі по гілочці дружки молодої. Вважається, що гілочки з весільного гільця, прикрашені квітками, допомагають потім дружкам щасливо вийти заміж.
Подекуди на Поліссі донині зберігся звичай «водити куста» на Зелені свята (Трійця). Одну з дівчат гурт вбирає «кустом». Для цього плетуть два пишні вінки з гілок клена й липи, більший — на шию, менший — на голову. За крайку дівчині затикають гілки так, що утворюється ніби спідниця із зелені. З дівчиною-Кустом ходять по хатах, вітають господарів із Зеленими святами, бажають щастя й багатства. Бачимо тут відлуння віри в те, що померлі душі переселяються в дерева, а на Зелені свята приходять у гості до нащадків.
Купальське дерево, яке зветься Купайлиця, символізує родючість, єднання молодих у шлюбі. Воно також нагадує про перше дерево, з яким творився світ. Це деревце (велику гілку, найчастіше з верби чи вишні) встановлюють хлопці увечері на галявині на Купала. Наприкінці обряду Купайлицю розламують на маленькі гілочки, й кожний учасник свята бере собі по гілочці.
Перед Різдвом є звичай встановлювати в домі й прикрашати ялинку. Вічнозелене деревце символізує вічне життя, а прикраси на ньому — ті дари, які мусить отримати людина в новому році. Існує думка, що різдвяна ялинка — це образ священного древа, а зоря, якою вона увінчана, є символом Сонця, іграшки - наче зорі на небі.
В українців образ світового древа зафіксований в орнаментальних зображеннях на вишитих і тканих рушниках, килимах, витинанках, писанках, скринях, меблях, пряничних дошках, посуді та в оздобленні одягу.
Світове дерево у колядках
Світове дерево в українських колядках показане як першородне дерево:
- «Як ще не було початку світа,
- То ще не було неба, ні землі.
- А лишень було широке море,
- А на тім морі явір зелений,
- На тім яворі три голубочки,
- Три голубочки раду радили:
- “Як би ми, браття, світ поставили?
- Ой ходім, браття, аж на дно моря
- Та там добудем дрібного піску.
- Тот пісок дрібний посієм всюди,
- Та встане з него свята землиця,
- Та буде тамки золотий камінь,
- З того каменя та буде сонце,
- То буде сонце і місяць ясний,
- Рум'яна зоря і звізди прекрасні“.»
Світове Дерево в казках
У казках трапляється мотив «дерева до неба», здершись на яке герой бачить небесне божество й отримує чарівні подарунки. З образом древа-посередника між світами пов'язаний і звичай саджати дерева чи кущі на могилах. Важливість цього звичаю підкреслюється тим, що на них саджають рослини певних порід. В Україні це переважно калина.
В українських легендах дівчата перетворюються на дерева з туги за коханими. У казці про чарівну сопілку з кісточок дівчини, підступно вбитої сестрами, виростає кущ калини. Зроблена з її гілочки сопілка промовляє людським голосом. Узагалі, в казковому епосі дерева тісно пов'язані з жінками й дівчатами.
В одній з казок до царського двору внадилася жар-птиця — красти золоті яблука чи груші з чарівного деревця. Царенко вирушає в похід, аби піймати злодійку, а повертається додому з нареченою. Цікавою з цього погляду є казка «Дідова й бабина дочка», де на лісовому шляху дівчини-сироти стрічаються піч, криниця і яблуня (жіночі символи).
У казці «Золотий черевичок» вмираюча мати залишила донечці дарунок-оберіг: зернятко, з якого виросла верба. Довго допомагало дерево, населене чарівними паннами, бідній сиротині. Стало у пригоді й тоді, як прийшов час шукати собі пари. А після весілля дівчини з князенком «верба з криничкою пішла в землю та й знов у князенковому саду вийшла».
У повір'ях і звичаях
В Україні є повір'я, що «людина немарно проживе життя, якщо посадить дерево». У деяких народів, зокрема в українців існував звичай саджати на честь загиблих героїв дерева – живі пам'ятки.
Світове Дерево як втілена родючість
Древо Життя — це й Дерево Роду. Найпоширеніша схема зображення Світового Дерева — стовбур із трьома гілочками. Такі родовідні дерева вишивали червоними нитками по білому полотну долі-рушника й вивішували як оберіги над образами, вікнами, портретами родичів. Птахи, які є посередниками між світом живих і світом предків, а також охоронцями роду, в колядках і казках виступають помічниками й порадниками в підборі пари. При цьому вони, звичайно ж, сидять на дереві. Інколи в ролі такої помічниці юнакові виступає змія, яка перебуває поблизу коріння дерева. Весільна символіка рясніє словесними й мальованими, вишитими зображеннями древа життя. Це й весільне гільце, й насичені шлюбною символікою настінні розписи та витинанки, й пісні, в яких мовиться про райське древо, яке породило дві ягідочки — молоду й молодого.
Вічне дерево життя і христостосівство
Дерево життя — в біблійній книзі Буття — особливе дерево, посаджене Богом посеред Едемського саду. Приносить плоди, які дарують вічне життя.
Одним з самих простих і одночасно самих змістовних знаків Вічного дерева життя є хрест «†». Цей стародавній знак вічного життя, істини і спасіння, так само як ідея Вічного дерева життя були з успіхом використані першими христосівцями.
