Мокош
Мокош, Макош (Мокоша, Макоша) — Богиня води або місячною чаші, яка наповнена водою. Богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів.
Мокоша, згідно Світового яйця, створюється із білка і вважається донькою Батька-Неба Сварога і Матері-Землі Рожаниці. Це якби вологе лоно Матері-Землі, аналогічно Дажбог-Сонце є фалосом Батька-Неба. [1, 57]
Основні свята Мокоші відзначаються 23-24 числа квітня, липня, жовтня, січня, її день тижня – п'ятниця. В місячно-сонячному календарі в цей час місяць спадає і має форму літери "С". У святилищі човнового типу Мокош стоїть ліворуч (з півночі) від Перуна. Дружина або сестра Дажбога. Згад. у ПВЛ. [2, 52].
Деякі автори вважають Мокошу дружиною Велеса, та пов'язують її з потойбічним світом. Посередниця між небом і землею, а тому на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалась з руками, піднятими до неба, джерела тепла та вологи (на відміну від літніх, де руки опущені до землі, що породила зерно, готове до нового врожаю). Мокоша — покровителька дощів та обрядодійств, пов'язаних з ними, покровителька пологів і заступниця породіль. Символами Богині є прядка і веретено.
У пожертву Мокоші приносились: каша, вовна, нитки, вино, хустки, посуд, стрічки, хліб, мед, молоко.
Зміст
Етимологія
Ім'я богині Б.А.Рибаков трактує як ма-кошь, тобто «мати врожаю». Більш обґрунтованою вважається версія історика Л.Нідерле і філологів В.І.Даля і М.Фасмера, які виводили ім'я Богині від кореня мок, мочити, мокрий. В.І.Даль виводив Мокошь від слова макать, тобто опускати в рідину і виймати.[2, 248].
Мокош в давній літературі
Описуючи правління князя Володимира в "Повісті врем'яних літ" під 6488 [980] р. згадується Мокоша: "І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, — а голова його [була] срібна, а вус — золотий, — і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош."
В "Слові якогось Христолюбця" (XIV ст.) знаходимо наступне: "И веруют в Перуна и в Хорса и в Сима и в Регла. и в Макош. и в вилы, их же числом тридесят сестриц, и мнят богинями и кладут им требы, коровай им молят и куры режуть".
Схожу інформацію подає й невідомий давньоруський автор глосу до "Слова Григорія Богослова про ідолів": "Тем же богам требу кладут и творят и словенский язык: вилам, Макоши, Диве, Перуну, Хорсу, Роду и Рожаницам.
У східнослов'янському глосі "Слова Іоанна Златоуста про ідолів" Макош також згадується поруч із віллами - уособлення водних стихій: "А друзии жрутъ Перуну, Хорсу, вилам и Макоши, упырем и берегиням". [1].
Мітологічні паралелі
У середньовіччі христосівство підмінило Мокошу Параскевою П'ятницею. Їй присвячували 12 празників у році (їх називали дванадесятницями). Ще в XIX столітті Параскеві приносили жертви у вигляді кужелі, що кидали в колодязь. Сам цей обряд мав назву «мокрида» і походив від того ж кореня, що й ім'я давньоруської богині. [3, 248].
На санскриті Мокша означає «звільнення» від перевтілень, тобто повернення, поєднання з божеством.
В Біблії їй відповідає Марія Магдаліна, в билинах – Маринка, Оленка.
Сучасні молитви до Мокоші
- Матінко Мокошо,
- Спряди нам хорошу
- Долі нитку гожу
- Онукам Дажбожим.
- У Божій оселі
- З чистої куделі
- Веретенце крутиться,
- Моє слово збудеться!
- Спряди нитку вміло
- Для душі і тіла
- Міцну та рівненьку
- На життя гладеньке
- Тоненьку та довгу
- В щасливу дорогу.
- Веретенце крутиться
- Моє слово збудеться!!!
- Молимося до Мокоші,
- Щоб сплела долю хорошу:
- "Ти пряди нитку міцненьку,
- Щоб дитина була здоровенька.
- Ти пряди нитку довгеньку,
- Щоб дитина була щасливенька.
- Ти пряди нитку гарненьку,
- Щоб дитина була веселенька!"
- Богиня нитки звиває –
- Між собою переплітає,
- Життя струмочком ллється,
- Доленька доріжкою в'ється.
- Дякуємо Мокоші
- За роботу хорошу!
- Слава Мокоші!
- Мокошо, Богине вологи!
- Крапай з Неба дощем по наших полях.
- Хай Вода джерелом пробиває шлях у ярах,
- Ріки повноводдям течуть по краях,
- Море наповнюють до берегів,
- Щоб люд наш в Україні щасливо жив!
- Слава Мокоші!
Література
1. Козлов М.М. Місце та роль Богині Макоші та її служителів чародіїв в духовному житті східних слов'ян дохристиянської доби. - https://svit.in.ua/stat/kozlov/kozlov_makos.pdf.
2. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 72 с.
3. Серяков М.Л. Рождение Вселенной. Голубиная книга – М.: Яуза, Эксмо, 2005. – 576 с.
Посилання
- Мокош
- Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 72 с. (pdf)
- Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 180 с. (pdf)
- Козлов М.М. Місце та роль Богині Макоші та її служителів чародіїв в духовному житті східних слов'ян дохристиянської доби (pdf)
- Пашник С.Д. Молитовник / упорядник С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 76 с. (pdf)
