Майдан (археологія)

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Мавринський майдан

Майдан (археологія) – земляні споруди, які складаються з кільцевого валу, входу, що веде до кільцевої заглибини, і бокових насипів – крил. Часто зустрічаються значно складніші споруди цього типу, як правило, з кількома входами і відповідним числом подвійних чи потрійних крил. Деякі майдани мають посередині кільцевої заглибини різноманітні виступи. Подекуди перед входом збереглися сліди напівзасипаних ям.

Призначення майданів поки що до кінця незрозуміле. Можливо майдани – місце збору людей для обрядових дій чи астрономічних вимірювань.

Деякі вчені вважають майдани зруйнованими курганами, а крила є наслідком переміщення ґрунту з центральної частини могили.

Відомі майдани в Україні:

  • Мавринський майдан
  • Межиріцький майдан
  • Майдан Свідовок

Використання курганів і валів городищ у виробництві селітри

Як же протікав процес селітроваріння? Найменших витрат вимагала заготівля селітрових куп або буртів на відкритому повітрі. З цією метою віддавна використовували землю курганів і валів городищ, про що свідчать численні документи.

Ось кілька порад організаторам промислу, що збереглися в архівах:

"Придатну для селітри землю вишукувати ... в насипних старовинних могилах і валах, які з чорної землі складені, дерном викладені і які більше 50 років існують ...Після обов'язкової проби грунт накладають на вози, вибираючи його до найвологішої нерушеної землі, вивозять у призначене для заводу місце і складають у могилу чи бурт ..."

Селітроварники наказували робітникам брати землю, заглиблюючись до середини кургану. Потім, залишаючи центральну частину, повертати вправо і вліво від входу, йдучи по колу. Так поступово утворювалася кільцева заглибина. Насипи поряд з курганом — бурти і відвали вибраного чорнозему — складали на водотривкому грунті (частіше на прошарку суглинку), їх величина і кількість залежали від можливостей промисловика. Виварюваня починали лише через кілька років. Упродовж літа чорнозем поливали, кілька разів перелопачували, збагачуючи повітрям, змішуючи з грубозернистим піском, деревним вугіллям, шлаком та іншими речовинами. Після того, як у землі кристалізувалася селітра, її виварювали. Зібраний на поверхні та на дні казанів білий кристалічний порошок й був тою важливою стратегічною сировиною, задля якої перелопачували тисячі тон чорнозему. Його збирали в діжки та мішки, а далі вже вступали у справу торгівці й перекупщики, або ж постачальники королівських порохових заводів. Селітроварники намагалися максимально скористатися наявністю природних чинників для успіху промислового виробництва у безпосередній близькості до "родовища" селітри — води (озеро, річка), лісу (паливо) та робочої сили. Хоча останню можна було розмістити й у тимчасовому таборі. Всі ланки виробництва наближали до місця видобутку та підготовки сировини. Тому поряд з курганами виростали цілі скупчення пагорбів — бурти з сировиною, "відпрацьований" чорнозем, купи попелу, суглинку тощо. Рештки таких "польових станів" селітроварників поряд з напівзруйнованими насипами курганів у народі прозвали майданами.

Зазначимо, що краї — поли насипів та їх схили зовсім не використовувалися для видобування селітри. Вони, як і верхній дерновий шар, були бідні на цю сировину, вимиту з грунту талими водами і використану корінням рослинності. Центральна частина курганів згодом вибиралася аж до дна поховальних ям, при цьому виявлялися й дорогоцінні знахідки, котрі йшли за сировину ювелірам та у переплавку. Свідчення про такі знахідки неодноразово трапляються в джерелах XVII ст.

Посилання