Коровай

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Коровай

Коровай – великий круглий обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Для української звичаєвості коровай як символ має особливе значення, використовується у численних обрядових діях і вирізняється багатоманітністю варіантів.

Коровай як обрядовий атрибут має глибоке звичаєве коріння. У давньоруських письмових джерелах нерідко зустрічаються згадки про цю обрядову страву.

Особливу значимість коровай має в обрядовості українського весілля. Відсутність короваю означала неповноцінність обряду, а людина, яка з бідності, сирітства чи якихось інших причин була позбавлена весільного короваю, одержувала прізвисько (а то й прізвище) Безкоровайний. Недарма про людей, наділених особливим почуттям власної гідності, казали: "Сидить, мов коровай на весіллі".

Весільний коровай і зараз випікають із муки кращого ґатунку, із тіста на маслі та яйцях. Зверху його оздоблюють виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, каченятками, квіточками, колосками, коліщатами тощо. Крім того коровай прикрашають зеленню барвінка, ягідками або цвітом калини, червоними стрічками, подекуди – гілками плодових дерев, оплетеними тістом. На Чернігівщині та півночі Полтавщини коровай пов'язують червоним кролевецьким рушником.

До короваю шанобливо ставляться від початку його виготовлення найбільш поважними жінками-коровайницями і до розподілу старостою в кінці весільного застілля і роздачі "на мир Божий". Ще й досі при виготовленні короваю дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої давнини. Посадивши коровай у піч, коровайниці піднімають до стелі діжку, танцюють із нею, співають величальних пісень. Навіть вода, якою коровайниці миють від тіста руки, набуває особливого значення. Вони символічно вмивають нею всіх присутніх на обряді, цілуються навхрест, а потім, співаючи, воду виливають під родюче дерево: щоб вишеньки розвивались, щоб дітоньки любувались.

Коровай, як символ завершення землеробського року, завжди випікали й на обжинки: разом із обжинковим снопом він є одним із найважливіших атрибутів свята Врожаю.

Література

  • Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. – К.: Либідь, 1993. – 256 с.

Посилання