Калита (свято)

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Корж Калита

Калита (Калета) – вечірнє свято напередодні Андрія (Андри, Інди, Ондери), яке відзначають з 29 на 30 листопада. У цей день відбуваються великі молодіжні гуляння ворожіння.

Суть свята

Основна суть свята - це шлюбні ворожіння. Дівчата випікали великого круглого коржа з діркою посередині, який називався Калитою, він символізував наречену і її двір-лоно. Його обмазували медом і підвішували до сволока або прив'язували до вудила. Сторожив Калиту пан Калитинський (відіграє роль батька) разом з дівчатами-дружками, тримаючи в руці квача, обмащеного в сажі. Інший учасник гри - пан Коцюбинський, як наречений, протанцювавши навколо косого хреста, складеного із рогача і коцюби, і не задівши його, мусив осідлати коцюбу (коня). На ній під'їжджав до Калитинського і, не злазячи з коцюби, мав підстрибнути та вкусити Калиту. При цьому не можна сміятися. Якщо Коцюбинський порушував умови гри, його мазали сажею. В сценарій гри закладено міт про Індру, який має подолати Воротаря-охоронця і заволодіти нареченою. Середній зуб Триглава в нижній частині означається ядром-яйцем (Індра), а верхня частина – це перо (Перун). Тобто Індра – це нижній Перун. "Се бо Ондера маємо, який є інший Перунець." [1, ВК,30]. Бог Індра передав зброю Перуну [1, ВК,6г]. Основне завдання Індри-Ядра потрапити в потойбічний світ (жіноче лоно). Тому шлюбний обряд відповідає статевим відносинам між чоловіком і жінкою, а гадання і випробування на святі Калити - це спроба знайти собі пару.

Випікання Калити

Дівчата випікають Калиту – головний символ цього свята. Кожна дівчина повинна брати участь у готуванні Калити, починаючи від старшої і закінчуючи наймолодшою. Тісто мусить бути солодким і міцно запеченим, щоб нелегко було вкусити. Замішування тіста має обрядове значення підтримання єдності в родинних зв'язках. А виконання цього обряду дівчатами – майбутніми матерями – є тим дійством, яке на духовному рівні об'єднуватиме їх дітей у великий єдиний рід – тобто народ. Дрова у печі складали навхрест, що символізувало Сонце. Розпалювання дров – то священна обрядова дія, адже вогонь здавна був найкращим другом і помічником людини, без нього вони не мали ні тепла, ні їжі, ні захисту від небажаних гостей. Тому приказували, розводячи вогонь:

Гори, гори ясно
спечи нам Калиту красну!
Щоб ми її кусали
тай горя не знали!

Ворожіння

З давніх-давен у ніч на Калиту дівчата ворожать. Глибоко в душі дівчата вірять, що ця ніч допоможе їм пізнати свою долю – дізнатися, чи вийдуть заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

Калита, Калита,
На тебе надіємось
Хочемо долю свою знати
Просимо тебе допомагати!

Для ворожіння під Андрія дівчата "сіють" льон чи коноплі й приговорюють:

Андрію, Андрію,
на тобі коноплі сію,
дай мені, Боже, знати,
з ким буду шлюб брати! [3, 305].

Ворожать, як хто вміє: на люстерко, чобіток кидають, під вікном слухають, ллють віск з свічок на воду і дивляться на фігури. Ще й так ворожать: беруть два сірника чи дві воскові свічки, запалюють їх, і якщо вони прихиляться одна до одної, то це ознака щасливої долі.

Основне дійство

Одна з обов'язкових умов проведення свята – жартівливий "напад" на хату хлопців. Саме вони готують горнятко з сажею, квач, обирають Калитинського – веселого, жартівливого парубка, який відповідатиме за обряд кусання Калити і являється її охоронцем. Хлопці прив'язують червоною стрічкою калиту до сволока так високо, щоб тільки підстрибнувши можна було її дістатися, а другий кінець стрічки протягують через сволок, щоб калиту можна було підсмикувати вгору. Інший варіант, коли калиту підвішують на палицю і підсмикують як вудилом. Це урочисте дійство супроводжується словами:

У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо.

Паном Коцюбинським може бути кожний учасник гри. Спочатку він виконує танець навколо косого хреста, складеного коцюбою і рогачем, а всі присутні намагаються його розсмішити. Засміявся, наступив у танку на рогач або коцюбу, не зміг вкусити калити – отримай сажею по писку! Звичайно, дівчата перші над ними сміються й підколюють дотепними примовками й жартами. Як найкраще духовний зміст свята Калити розкривається в народній пісні "Їxав Молодець Хоробрий Стрілець" з явним натяком на шлюбні дії:

Їxав Молодець, Хоробрий Стрілець, дай Боже!
Коня поганяв, Калету шукав, дай Боже!
Зійди, Калето, зійди Круглая, дай Боже!
Калета зійшла, щастя принесла, дай Боже!
Печем Калету, ой, Дірявую, дай Боже!
Калето, паxти, Дівчино, цвіти, дай Боже!
Калета паxтить, Козака манить, дай Боже!
Високо скакав, Калету кусав, дай Боже!
Калету зловив, дірку прокусив, дай Боже!
Калету ламав, криxти розкидав, дай Боже!
Ой, ті криxтоньки, сяють Зіроньки, дай Боже!
Сяють Зіроньки, малі дітоньки, дай Боже!
Диво-Калета світ ізродила, дай Боже!
Ой, Ти Калето, ой, Медовая, дай Боже!
Xто Тебе місив, xто Тебе змастив, дай Боже!
Xто Воду носив, xто Тебе смішив, дай Боже!
Мене місила Красна Дівчина, дай Боже!
Красна Дівчина, як та Калина, дай Боже!
Калето, місись, Житечко, зродись, дай Боже!
Калето, котись, звірино, родись, дай Боже!
Їли Калету, їли Медову, дай Боже!
Кругла Калета світ звеселяла, дай Боже! [4].

Але не довго хлопці витримують таке знущання. Наймолодший Коцюбинський врешті-решт хапає обома руками Калиту і втікає геть. Втім, ця Калита знов опиняється на святковому столі і дістається всім учасникам дійства. Та не всім просто так: хлопці, як основні „винуватці” втрати Калити, мусять викупити свою долю, дівчата ж, як вправні господині, свою отримують без викупу. Закінчується свято сонцесяйної Калити доброю вечерею, досвітніми посиденьками і веселими іграми й танцями. Буває, що саме на цих досвітках дівчина зустрічає свого судженого, на якого гадала вночі. Але, як би там не було, це свято запам'ятовується надовго! [2, 128].

От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте ви дороги до нашої світлиці.
Хай любов і щире слово Душу гріє ту,
Що вечорниці пам'ятає в ніч на Калиту.[5, 4].

Література

1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7518 (2010). – 160 с.
2. Войтович В. Сокіл-Рід. – Рівне: Оріяна, 1997. – 322 с.
3. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. - К.: АТ "Обереги", 1994. - 424 с.
4. Їхав Молодець Хоробрий Стрілець. Українська народна пісня. – http://www.pisni.org.ua.
5. Калита / упор. С.Д.Пашник. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 16 с.

Посилання