Календар

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Ритуальна посудина-календар IV ст. із с.Ромашки на Київщині
Схема календаря (автор - Світовит Пашник)

Календар (Колодар) – 1) Покажчик усіх днів року із зазначенням днів відпочинку, свят, визначних подій. 2) Астрономічний календар - таблиці з передбачуваним розташуванням небесних світил. 3) Система відліку великих проміжків часу на основі періодичності природних явищ, пов'язаних з рухом небесних світил; історично в європейській традиції юліанський календар (старий стиль) співіснував з григоріанським календарем (новий стиль), введеним для територій України Центральною радою 1 березня 1918. 4) Друковане видання у вигляді таблиці або книжки з переліком місяців, чисел, днів тижня, свят, пам'ятних дат, часто - астрономічної інформації.

Походження назви

Переважно вважають, що слово календар походить від лат. calendae, цим словом римляни називали перші і останні числа місяця. Відповідно, боргові списки зі строками сплати боргів називались лат. calendarium. З цим можна частково погодитися.

В український мові є багато слів, від якого міг утворитися термін “календар”: від “кола” (річного кола), від “Калин-цар”, напевне це одне з імен Велеса - охоронця жіночої цнотливості (калини). Зазначимо, що священна рослина України калина має насіння у формі сердечка, а воно є одним із символів Велеса. Колоподібні роги Велеса, можуть ототожнюватися зі Змієм. Жіночі місячні (калина) також приблизно відповідають довжині місяця. Це підтверджує, що українці-русини можуть вважати слово "календар" рідним.

Виміри часу

Людина з давніх часів намагається скласти календарну систему, яка б відповідала Божим – Всесвітнім ритмам. Основні вироблені людством одиниці відліку часу визначаються астрономічними факторами: доба – період обертання Землі довкола своєї вісі, місяць – період обертання Місяця довкола Землі, рік – період обертання Землі навколо Сонця.

Розрізняють зоряну і сонячну добу. Зоряна доба дорівнює часовому інтервалу між двома послідовними положеннями в одній і тій же точці неба певної зірки, яка не має власного видимого руху. Сонячна доба визначається аналогічним положенням Сонця. Оскільки Сонце рухається відносно зірок в одному напрямі з Землею, зоряна доба коротше сонячної приблизно на 4 хвилини. За рік між ними накопичується різниця біля доби. Однак Земля рухається навколо Сонця з різною швидкістю, відповідно, і Сонячна доба не є постійною величиною. Для полегшення підрахунку часу введене фіктивне поняття "середнє сонце", тобто рух Сонця умовно прийнято вважати рівномірним. Середня сонячна доба служить основною одиницею обліку часу.

В основі місячного обліку часу лежать спостереження за фазами руху Місяця. Проміжок часу між двома послідовними новими місяцями отримав назву місяця чи синодичного місяця (від гр. "синодос" – зближення, сходження), оскільки в момент нового місяця Сонце і Місяць "зближуються". Тривалість синодичного місяця складає 29 діб 12 годин 44 хвилини 2,9 секунди.

Спостереження за періодичною зміною пір року (сезонів), пов'язаною з видимим рухом Сонця (фактично з рухом Землі довкола Сонця), привели до фіксування астрономічного, або тропічного, року. Два рази на рік Сонце і Земля знаходяться в такому взаємному розташуванні, при якому сонячне проміння рівномірно освітлює земні півкулі – день дорівнює ночі на всій планеті. Це дні весняного (21 березня) і осіннього (23 вересня) рівнодення. Інтервал часу між послідовними положеннями Сонця в точці весняного рівнодення отримав назву тропічного року. Його тривалість – 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд.

Легко зауважити, що середню добу не можна співвіднести з тропічним роком і синодичним місяцем, який в свою чергу теж не співвідноситься з тропічним роком. Зрозуміло, що, беручи за основу ці одиниці, неможливо створити абсолютно точну систему обліку часу. Перед людством стояло складне завдання – виробити такі системи літочислення, які максимально наближували б певний умовний рік до справжнього тропічного року. Вся історія створення календарних систем обліку часу наочно ілюструє хід вирішення цього завдання.

В результаті умовного узгодження доби й місяця була створена місячна система обліку часу, яка вважається давнішою. Узгоджуючи між собою добу й рік, людство створило сонячну систему літочислення. Комбінування цих двох систем призвело до утворення місячно-сонячної календарної системи, в якій доба й місяць узгоджуються з роками.

Місячний календар

Перші календарні системи, як на сьогодні відомо, виникли в IV-III тис. до н. д. Давнішими, ймовірно, були місячні календарі, в яких чергувалися місяці по 29 і 30 діб. У місячному році було 12 місяців, або 354 доби, тобто він на 11,25 діб коротший за сонячний рік. Основним недоліком місячного календаря є труднощі узгодження його з порами року. В результаті місячний календар виявився дуже незручним для народів, основою господарського життя яких було землеробство, оскільки початок нового року не припадав на певний день, а зміщувався за сезонами. Щоб наблизити рік місячного календаря до тропічного, стали періодично вводити додатковий (13-й) місяць. Таким чином був створений місячно-сонячний календар.

Місячними календарями були вавилонський, давньоєврейський та інші. Місячний до цього часу використовується у ряді мусульманських країн, а також в Індонезії. Відомі два різновиди місячних календарів: вільний (мандрівний), поширений у мусульманських країнах, і зв'язаний (місячно-сонячний), поширений в тюрко-монгольських країнах.

Сонячний календар

Потреба передбачення настання певної пори року призвела до появи більш крупної, ніж синодичний, одиниці виміру часу – року, тривалістю спочатку 360, а потім 365 днів. В цьому календарі рік поділявся на 12 місяців по 30 діб кожний, місяць поділявся на 5 тижнів по 6 днів. Рік відповідно мав 60 тижнів. На кінець року до нього додавались п'ять додаткових діб.

Сонячний календар спочатку був поширений у небагатьох країнах – в давньому Єгипті, в деяких районах Індії й Центральної Америки. Сучасний міжнародний календар є сонячним (див. Юліанський і Григоріанський календарі).

Місячно-сонячний календар

В його будову взято за основу тропічний рік, що дорівнює 365,24 діб, і синодичний місяць, що містить 29,5 діб, тобто в цьому календарі узгоджується рух місяця з річним рухом Сонця. Рік у календарі складається з 12 місяців, по 29 і 30 днів кожен, а для врахування руху Сонця періодично вводяться т.зв. "високосні" роки, що містять додатковий 13-й місяць. Таким чином, прості 12-місячні роки містять по 353, 354, 355 днів, а "високосні" – по 383, 384, 385 днів відповідно, що приводить до майже точного збігу 1-го числа кожного місяця з народженням молодика (нового місяця). Такий календар застосовувався у Вавилоні, Давньому Римі, Китаї, Давній Греції та ін., а тепер використовується в Ізраїлі та при обчисленні настання Великодня і пов'язаних з ним "рухомих" свят у грекоортодоксів і католиків.

Юліанський календар

Календар, запроваджений з 1 січня 45 р. до н.е. Юлієм Цезарем наприкінці 46 до н.е. Спираючись на поради олександрійського астронома Созігена (Sosigenes), Юлій Цезар дав розпорядження на створення менш заплутаного і більш зручного календаря, придатного для загального користування в Римській імперії.

В основу календаря покладено середню тривалість річного обернення Землі навколо Сонця – 365,25 діб. Щоб не мати дробових часток дня, стали в трьох простих роках рахувати по 365 днів, а в четвертому високосному – 366. Початком року в цьому календарі стали вважати 1 січня, оскільки в цей день починалося державне життя в Римі. Але ми можемо стверджувати, аналізуючи давню арійську міфологію, що перенесення Нового року на січень було пов’язане з релігійною реформою. Число днів в місяцях становило 30 або 31 день (у лютому – 29).

Ім'я Цезаря вшановано в латинській назві січня — Julius. Пізніше, Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і восьмий місяць на його честь названо Augustus. А щоб не осоромитися перед імператором-попередником, місяць серпень Augustus також отримав 31-й день, який взяли з кінця року — 29/30 лютого. Таким чином лютий вкоротився й став тривати 28 днів звичайного року й 29 високосного.

У 325 році Нікейський собор постановив вважати юліанський календар обов'язковим для всіх країн, що сповідували юдо-христосівство. Через неточності в обчисленнях часу рік в юліанському календарі на 11 хвилин 13,9 сек. довше, ніж в дійсності. Тому він відстає від тропічного року. Через це за кожні 128 років і 68 днів цих хвилин накопичується на цілу добу.

І вже на XVI ст. відхилення від астрономічних подій становило близько 13 діб. Це й стало причиною введення в 1582 році католиками Григоріанського календаря зі зміщенням на 10 діб, бо при його укладанні орієнтувалися на 21 березня – час весняного рівнодення, який був зафіксований на Нікейському соборі. Тобто на той час він вже не відповідав святу Благовіщення (25 березня), яке пов'язане з цією астрономічною подією.

Східна церква грецького обряду (а разом з тим і держави, де вона домінувала) не зробила такої реформи і продовжила користуватися юліанським календарем. На сьогодні різниця між юліанським і григоріанським календарями складає 13 діб. Декретом Совнаркома, підписаним В.І. Леніним 24 січня 1918 року, Росія перейшла на григоріанський календар (відповідне рішення прийняла також Центральна Рада). За цим декретом наступний за 31 січня день треба було вважати не 1, а 14 лютим. Звичайно, що й це рішення для Російської православної (вірніше – грекоортодоксальної) церкви не було вказівкою, тому всі свята залишилися на місці, тільки наклалися на новий стиль, наприклад: за старим стилем Новий рік припадав на 1 січня, тепер – на 14 січня.

Нині в Україні (як і в Росії чи Білорусі) існують подвійні стандарти: державний календар – григоріанський, а релігійний – юліанський. Такий підхід призводить до курйозів. Всі святкують Новий рік 1 січня (Обрізання Господнє) за григоріанським календарем, а наступне “державне свято” – Різдво Христове – за наполяганням “православних християн” було встановлено 7-го січня (25 грудня юліанського календаря). Відповідно переважно хибно вітають: "З Новим роком і Різдвом Христовим", що за послідовністю подій є грубою помилкою. Проукраїнські церкви готові перейти з юліанського календаря на григоріанський і неодноразово про це заявляли. Лише впертість Російської православної церкви запобігає зробити цей правильний крок.

Григоріанський календар

Календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, який реформував попередній юліанський календар. Григоріанський календар нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт. В Україні григоріанський календар є державним.

Календар ділить час на календарні роки тривалістю 365 або 366 днів. Роки тривалістю 365 днів називають звичайними, а роки тривалістю 366 днів – високосними. Високосним є кожен четвертий рік, за винятком років, порядковий номер яких ділиться без залишку на 100, але не ділиться без залишку на 400. Таким чином, час поділено на цикли тривалістю 400 років. Середня тривалість року в григоріанському календарі становить 365,2425 днів або 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд. Зайва доба у григоріанському календарі накопичується за 3323 роки, на відміну від юліанського, який набирає добу за 128 років.

Кожен рік поділяється на 12 місяців із різною кількістю днів. Місяць лютий триває 28 днів у звичайні роки, і 29 днів – у високосні. Початком календарного року вважають дату 1 січня.

У XVI ст. через відставання юліанського календаря весняне рівнодення приходилося на 11 березня, що не задовольняло католицьку церкву, оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня, це створювало проблеми. В 1582 р. папа Григорій ХІІІ з духовних осіб і вчених астрономів створив спеціальну комісію, метою якої була реформа календарної системи. Папа врахував пропозиції астронома Петруса Пітата, а проект календаря розробив Луїджі Гараллі. Згідно з нововведенням папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар – десять днів було вилучено з календаря. Зміщення на 10 діб було зумовлено тим, що під час Нікейського собору (325 р.), коли юліанський календар впроваджувався як обов'язковий для христосівських країн, весняне рівнодення припадало на 21 березня. Тобто на той час календар вже змістився і свято рівнодення, в даному випадку Благовіщення – 25 березня, вже не відповідало астрономічній події.

1583 року Григорій XIII надіслав Константинопольському Патріарху Ієремії II посольство з пропозицією перейти на новий календар. Наприкінці 1583 року на соборі в Константинополі пропозицію було відкинуто як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня. В Україні григоріанський календар де-юре було запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 року українські землі входили до складу Речі Посполитої, що була офіційно католицькою державою). Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак українська православна (так само, як і греко-католицька) церква досі дотримується юліанського календаря.

Натомість у мирському житті григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року, цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради Української Народної Республіки в Коростені. Незадовго до того григоріанський календар було запроваджено в Радянській Росії; згідно з декретом Раднаркому після 31 січня 1918 року йшло 14 лютого 1918 року. Російська православна церква й деякі інші православні церкви не прийняли григоріанський календар, тож і далі послуговуються юліанським календарем. У зв'язку з неодночасним переходом країн на григоріанський календар можуть виникати помилки сприйняття дат. Дати до 4 жовтня 1582 не перераховуються за григоріанським календарем і наводяться за юліанським. У країнах, де григоріанський календар прийнято із запізненням, існує проблема тлумачення дат. Наприклад, інформація про те, що певна людина народилася в Російській імперії 22 квітня 1870 року, вимагає додаткового пояснення, за яким календарем приведена дата. Зазвичай, проблема розв'язується наведенням дат за обома стилями: старим і новим. Зазначена дата народження виглядає в такому записі як 10 (22) квітня.

Руське Православне Коло використовує григоріанський календар, тому що він є державним в Україні. Сам календар в середньому на 3 доби відстає від астрономічних подій, що зменшує його значення, але є незначним у порівнянні з юліанським, який відстає в середньому на 16 діб. Тому прийнято рішення не плутати людей подвійними стандартами, як це робиться у ортодоксальних церквах, де відбулася накладка на державний календар дат юліанського календаря і утворилося непорозуміння з народними святами, які після реформи отримали датування зміщене на 13 діб.

Деякі рідновірські організації намагаються висмикнути із системи окремі свята і переставити їх в григоріанському календарі на астрономічні точки, що пов'язані із сонячним рухом (наприклад, Різдво 25 грудня, переставляють на 21-22 грудня). Причому інші свята залишаються з традиційними датами, чим порушують системність календарних свят. В кращому випадку, треба було традиційне датування залишити, а в дужках писати відповідник в григоріанському (державному) календарі для орієнтації.

Дивіться Календарі

Посилання