Замовляння

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Замовляння Вогню

Замовляння (заговори, заклинання, закликання) – усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців – знахарів (від "знати"), чарівників, ворожбитів, шептух тощо і виражають їх бажання вплинути на природу, на людину і її стосунки з оточенням у відповідному напрямку (доброму або злому). Первісно основою замовляння були обрядові, магічні дії, імітаційні рухи, можливо без слів. Пізніше словесний супровід стає головним, набуває самостійного значення. Замовляння компонуються переважно за принципом асоціювання ідеї (поняття) паралельних рядів: причина і наслідок, предмет і його образ (назва, зображення, людина і її ім'я чи якась її річ). Замовляння відбивають рідновірський світогляд, у них часто фігурують небесні світила, природні стихії, фантастичні місцевості, предмети, істоти тощо, але в добу христосівства в заговорні формули ввійшло дуже багато книжних чужовірних елементів. Основний зміст замовляння складає звернення до якоїсь вищої сили, яка б дарувала щось бажане, перелік різних причин хвороби і частин тіла, через які вона ввійшла до недужого і через які з наказу знахаря повинна вийти. Хвороба трактується виключно як наслання злої демонічної сили, що її в імперативній формі вигонить чарівник (наказова форма - суттєва відмінність замовляння від молитви): "Я тебе визиваю, я тебе викликаю: розійдися, розтечися, як піна по воді, як роса по траві, як мла ділами, як дух губами!" У добу поширення юдо-євангелізму замовляння мали особливий статус - "від нечистого", їх творців і виконавців переслідували.

Збирання і вивчення

Збирання і вивчення замовлянь ускладнювало ще й те, що професійні знахарі і ворожбити зберігали їх у таємниці. Перше зібрання замовлянь помістив у своєму корпусі П.Чубинський. Незалежно від нього перший окремий збірник замовлянь уклав і видав етнограф П.Єфименко. Цінні добірки і відомості про замовляння є в працях М.Драгоманова, В.Антоновича, В.Шухевича, Я.Новицького.

Структура

Замовляння - оформлений текст, що має магічну силу, що може призвести до бажаного результату. Структура замовляння у слов'ян:

вступ__основна частина__закріп
1________2__3___________4__5_____6

1. Молитовне вступ (звернення до «потрібних сил»).

2. Зачин (шлях): суб'єкт - рухається з поцейбічного світу в потойбічний, долаючи відповідно 3 (сакральне число) кордони: -> поріг -> ворота -> чисто поле ...

3. Епічна частина (звуження простору), у центрі - сакральний персонаж:
- Помічник
- Шкідник
- Захисник
Персонаж обов'язково повинен мати ім'я, а знати його і його ім'я - це дає владу над цим персонажем.

4. Заклинання (прохання, бажання, наказ (початковий варіант)): найдавніша частина Замовляння, сходить до опису дій чаклуна - якоїсь магічної формули.

5. Закріпка (нейтралізація помилки, завершення заклинальні частини): згадка міцних предметів, щоб сенс Заклинання не змінився.

6. Молитовне завершення.

Ритміка і поетика:

Ритмічна одиниця для п.3 - калон (синтагме). Замовляння часто має певну кількість складів, використовуються анафори, епіфори, часто паралелізм, епітети - як постійні, так і наскрізні (вживаються з різними словами протягом усього тексту). Головне завдання Замовляння - перехід з одного простору в інший, перетворення хаосу в космос.

Приклад складений за мотивами стародавніх замовлянь:
1. Вступ:

Звернення до Богів, до сил природи

2. Зачин:

Вийду я, перейду через поріг - подивлюся навколо.
Вийду за ворота - меч дістану.
І піду через чисто-поле.

3. Епічна частина (звуження простору):

У чистому-полі дуб віковий стоїть,
А в листі-гілках Змій сидить.

4. Заклинання:

Дай же мені, Князь Тіней, сили-мудрості,
Як у Змія предавня.

5. Закріпка:

Камінь - вічний, Меч - надійний ...

6. Завершення:

Хай буде так!

Приклади замовлянь

Від чиряка

Дажбог в поміч і я з рукою,
Як сук на дереві сохне,
Так хай чиряк всохне.
Як камінь кам'яніє,
Так хай чиряк закам'яніє.
Як камінь не дає парості,
Так хай і від чиряка не буде.
Вище не здіймайся,
Ширше не розганяйся
І відійди!
Моє слово кріпке!

Від опіку

Горо! Ти дуже не розгоряйся,
У водах не здіймайся,
В ширину не розширяйся!
Навкруги тебе вогонь,
Стіна кам'яна!
(ім'ярек) іде,
За собою синє море веде.
Як синьому морю
Вогонь скоряється,
Так хай (ім'ярек)
Він покоряється!

Від «Волосу» (панарицію) (Знахарка тримає пучок житніх колосків зливає на них святу Воду, торкається до хворого пальця)

Звідкіля ти взялось,
Звідкіля прилізло?
Я тебе виганяю, викликаю, проклинаю!
Іди геть!
Та йди на ліси,
На очерети,
На луги та на пущі,
Та на трапези,
Та влізь у гадюку,
Та влізь у жабу!
Геть! Геть!
Вийди «Волос»,
На житній колос,
На пшеничний,
На гречаний,
На вусяний,
На ячмінний,
На просяний,
На верес,
І на всяку пашню.
Годі тобі ходити,
Білую кость ламати,
Червоную кров пити.
Вийди, "Волос",
На буйнії вітри,
На сухії лози,
Де пташки не літають,
Де люди не ходять.
Згинь, пропади!
Як оця вода очищається,
Так щоб у (ім'ярек)
Ця болість розійшлася.
(Прикладають колосся, змочені освяченою водою, до хворого місця) Зробити млинець із борошна, меду і сметани. Встромити кілька колосків жита, прикладати до "Волоса", промовляючи:
«Волос», «Волос»,
Вийди на колос!

Зупинити кровотечу

Калиновим мостом
Ішло три сестри:
Калина, Малина, Шипшина.
Не вміли вони
Ні шити, ні прясти.
Тільки вміли
Сікти-рубати,
Ріки пропускати.
Одна ріка водяная,
Друга ріка огняная,
Третя ріка кров'яная.
Водяною огонь заливати,
Кров'яною кров унімати.

Кров замовляти

Дажбог в поміч
І я з рукою!
Ішла костяна баба
З кам'яної гори,
З кам'яною дійницею
До кам'яної корови.
Коли з кам'яної корови
Кам'яне молоко потече,
Тоді в реченого (ім'ярек)
Кров потече.
На синьому морі стояв острів,
а на тому острові біла береза.
Під березою стояла нова труна,
а в тій труні лежала мертва дівиця.
– Вставай, дівице, годі тобі спать.
Бери голку й шовки і будеш рани
зашивати і кров остановляти.

Заклинання проти Журби

Сидить Дажбожий онук (ім'ярек)
Сумує, журиться
Сумом великим,
Журбою незнаною,
Ідуть вісім Дідів
Із Дідом грізним,
Дідом незваним.
Почали вони
Той сум та Журбу
Крушити, ламати,
Кидати їх за околицю.
Кидалася Журба, кидалася:
Зі сходу – до заходу,
Від ріки – до моря,
Від дороги – до перепуття,
Від села – до погоста,
Нігде Журбу не прийняли,
Нігде її не сховали.
Кинулась Журба
На острів Буян,
На море, на окиян,
Під дуб мокрецький.
Замовляю я
Дажбожого онука (ім'ярек)
Від нещасної журби
По сей день,
По сей час,
По сію годину,
По сію хвилину!
Слово моє кріпке!

Як молодий місяць настане, і як перший раз його побачиш, то казали дівчата:

Ти місяцю молодий,
В тебе ріг золотий.
Тобі на підповня, –
Мені на здоров’я.
Допоможи тобі Боже
На підповня стати,
А мені, щоб той приснився,
З ким я маю на рушник стати.
Неділя з понеділком,
Середа з вівторком,
Четвер з п’ятницею,
А субота їдиниця,
З ким я маю жити
Хай мені присниться.

Література

Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Академія, 1997. – 752 с.

Посилання