Дана

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Богиня Дана. Худ. Дивоока Васильєва
Богиня Дана. Худ. Дивоока Васильєва

ДанаБогиня прісної, річкової води, яка важлива для життя людей. Дана опікується водоймами, дбає за їх чистоту, наповненість. За своїми функціями наближається до Мокош, що згадується в літописах.

Походження імені Дана

За академіком Марром, ім'я Дана утворилося з двох слів: да (середземноморське "вода") і на – "неня", "мати", тобто – "Вода-Мати".
Водойми в Україні мають додаткову назву "дунай". Вона стає часто поетичною, так у "Слові о полку Ігоревім" слово дунай – це річка взагалі, вода: "На дунаї Ярославнин голос слишиться", "Дівиці поють на дунаї".
Ім'я Дана близьке до слово "дно", яке означає нижню поверхню річки чи будь-якої посудини, човна. Богиня має і чоловічий відповідник, що також пов'язується з Водою – Водяник. Більшість річок з коренем "Дн" зараз має чоловічий рід, хоча в давні часи міг бути і жіночим. Особливо багато таких річок в Україні і належать вони до Чорноморського басейну: Дунай (Донай, Данай), Дністер (Данастер), Дніпро (Данапріс), Дін (Дон, Танаїс, Данаїс), Дінець.
Фольклорна Водяниця є парою до Водяника. За прикладом формування складних імен Василь-Сила чи Володимир-Ладомир, можна вивести, що Водяниця і Во-Дана – це одне і теж. Чоловічим образом водяного прутня (фалоса) може виступати північноєвропейський Бог битви і війни Водан (ісландською/староскандинавською Óðinn, шведською Oden, старосаксонською Woden, старофранкською Wodan, німецькою Wotan). В греків він – Адоніс, а в жидів – Адонай. То Дана тут напрошується само собою, як вологе лоно. Причому біблійне Адон пояснюють як господь, пан, владика.
Дон (Don) є шанобливе звертання, а також титул в Іспанії, Італії, Португалії, Франції: ісп. [ˈdon], італ. [ˈdon], порт. Dom [ˈdõ] (від лат. dominus – пан, господар, государ). При звертанні до жінки – ісп. doña [ˈdoɲa] донья, італ. donna [ˈdɔnna] донна, порт. dona [ˈdonɐ] дона.
Ім'я Богині Дани та її чоловічого відповідника відобразилося в людських іменах: Дана, Дан, Данило, Данка, Даня, Данута, Богдан, Богдана та ін.

Ушанування іншими народами

Богиня Дана ушановувалася багатьма індоарійськими народами. Серед них і індуська Дану (санскр. dānu "волога", "потік") – Мати Врітру, Намучі та інших демонів – Данавів, переможених Індрою. Уособлення первісних вод, первісного Хаосу.
У грецькій мітології, існують дани, німфи, данаїди, що вічно виливають воду із піфосів, які ніколи не порожнішають, себто ручаї. А кельти називали себе "Народ богині Дани ("Tuatha de Danann"). Сучасна назва одної європейської морської країни така ж – Данія.

Свята з Даною

Переважно всі свята, де проходить ушанування Води можна ототожнювати з Даною. Одне із свят, що пов'язано з освяченням Води-Дани відзначаємо з 5 на 6 січня, що називається Водосвяття. Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій зображено і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де ОрСонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця з Води – Богоявлення.

Танці і пісні

Перші танці створились під впливом стародавніх вірувань, які почитали дерева і озера, каміння і тварин дикої природи. Слово танець походить від давнього та спільного для усіх європейських народів ‘dan/дан’ або ‘tan/тан’, що означало рухатись чи співати неначе вода. І сьогодні танцюристи приспівують ‘дана-дан’ під час танцю. Приведемо ряд приспівів до народних пісень:

Ой, сіда-ріда, сіда-ріда,
Сіда ріда й Дана...
Гей, Дана, каже Дана,
Не піду за Йвана,
Але піду за Гаврила,
Щоби м ніч о не робила...
Ой, Дана ж бо, дитиночко.
Ой, Дана, ой Дана.
Ай ніхто так не забавит,
Як рідная мама...
Дунай, Дунай, Дунай, Дунай.
Дунай, Дунай, Дана...
Якби не ліс, не ліщина,
Не була би дівчина.
Якби не ліс, не кукурічка,
Не було б на світі чоловічка...
Ух, ух, Дана ж моя, Дана...

На території України зберігся фольклор, що передає доісторичні міфи про войовничу вершницю Дану–Дойну, яка швидше відображає шлюбний обряд:

Ходить Дойна понад воду,
Питається Дойна броду.
Не трапила Дойна на брід,
А трапила Дойна на слід,
Дев'ять коней потопила,
На десятім сама сплила.
Заплакала Буковина,
Що ся Дойна сама сплила.
Ішла Дойна із Горишня
Добрим конем більше піша
Не трафила Дойна броду,
Перебріла право воду.
Вісім коней потопила,
На дев'ятім переплила.
Заплакала Буковина
Що ся Дойна сама сплила.

Посилання