Вирій
Вирій (Варай, Ирій, Рай) – за стародавніми легендами, сонмище Богів та померлих душ, острів у всесвіті. У Вирії росте Першодерево світу Прадуб з молодильними яблуками на ньому. Сюди ж, за легендами, злітаються птахи на зиму.
Велесова Книга про Рай, Ірій, Луки Сварогові
У ВК це є уявна щаслива країна, куди потрапляють померлі руси:
"Так се душі Пращурів суть, і ті світять зорями нам од Іру"... "Се Душі Пращурів наших од Іру зрять на нас" (ВК, д.1).
"І умре, і до Луки Сварогова іде. А там Перуниця рече: "То бо ніхто інший, ніж рус-гордин, ані грек, ані варяг, це славен [*слов’янин] роду славного". І той іде по співах Матиревих. А Матир зве до Лук Твоїх, Свароже Великий. І рече йому Сварог: "Іди, сине мій до тієї краси вічної. А там зрітимеш твоїх дідів і бабів, а ті то на радощах і весіллях те зріючи плакали гірко до днесь. А зараз вони будуть возрадуватися о Животі твоєму Вічному до кінця кінців, і воскресне там іне." (ВК, д.7е).
"А кому присудить Перун, ті будуть в Раю їсти їжу вічну, в Сварзі возстане, тому що загине він днесь." (ВК, д.8(3)).
"А тої Води-Живиці п’ючи, живемо, доконе не прийдемо як свої до нього, убудемо до Лук Його Райських." (ВК, д.11а).
"І тут же, отроче, одверзеш [*відкриєш] врата ці і ввійдеш в них. То бо єсь красен Рай Славянський. І там Ра-ріка тече, яка відділяє Сваргу од Яви.3 І Числобог учте [*порахує] дні наші і речить Богові числа свої, чи бути Дню Сварожому, чи бути Ночі. І уснуть ті, бо се єсь, і всякий ясий [*живий] єсть во дні Божім, а вночі нікий єсть іноді – Бог-Дід, Дуб, Сніп наш." (ВК, д.11б).
"І так маємо зріти Степи Райські о Сварзі, яка синя є, і та синь іде од Бога Сварога. І Велес іде правити стадами їхніми. І течуть на злаки і Води Живі, і ніхто не є одерень у краї тому, і рабів інших немає там, і жертви іншої, якож хліби, немає. І се виноград, і мед, і зерно дають до молеб тих." (ВК, д.26).
"І се бо світ Іру йде до нас, і да будемо достойні Його." (ВК, д.30).
