Аргімпаса

Матеріал з svit
Перейти до: навігація, пошук
Аргімпаса. Навершя у вигляді скіфської Богині, IV ст. до н.е., Олесандропольський курган

Аргімпаса (грец. Ἀργίμπασα) — у скитській мітології одна з Богинь. За Геродотом їй відповідала грецька Афродіта Уранія.

Згадки Аргімпаси у Геродота, Історія. Кн.4. Мельпомена

59. Отже, все найважливіше скіфи мають у повному достатку. Що ж до іншого, то звичаї в них такі. Богів вони шанують лише таких найбільш за всіх — Гестію, потім Зевса і Гею, яку вважають за дружину Зевса. Після цих — Аполлона, Афродіту, Уранію і Арея. Цих богів шанують усі скіфи, а ті, що називають їх царськими скіфами, приносять жертви ще й Посейдонові. Скіфською мовою Гестія називається Табіті, Зевс, дуже правильно на мою думку, називається Папай, Гея називається Апі, Аполлон — Ойтосір, Афродіта Уранія — Аргімпаса, а Посейдон — Тагімасад. Статуй, жертовників і храмів вони за звичаєм не споруджують, за винятком Арея: для нього вони це роблять. [3].

Версії значення імені та функції скитської Богині Аргімпаси

За Словником античної міфології [5], Афродіта була Богинею кохання та вроди. У Афінах шанували Афродіту Пандемос (Усенародну), що як покровителька шлюбів вважалася уособленням єдності народу. В деяких місцевостях ототожнювалася з розпустою і мала імення Порне (Повія). На противагу такому образу існував протилежний – Афродіта Уранія (Небесна), яка ототожнювалася із старшою з трьох мойр (старшою вважається Атропос – та що обриває нитку життя, тобто богинею пов'язаною зі смертю і темрявою). Афродіта мітологічно відповідала римській Венері чи фінікійській Астарті (у деяких племен була богинею місяця). Безумовно ці порівняння Афродиту ототожнюють із богинею Зорі (або самої зірки-планети Венери). У Велесовій Книзі Зорі відповідає крилата Богиня Матир-Сва [2].

Так як ми не маємо точної передачі імені Геродотом, як версію можемо запропонувати, що передня частина небесної ознаки Сварги могла випасти – Сваргімпаса. Це може мати пояснення як Сварогова (небесна) мапа (полотнище).

Знаходимо як варіант імені Артімпаса. То маємо зачіпку з Артемідою, сестрою Аполлона, а її ім'я для нас є більш прозорим. Спробуємо розібратися чи мають спільні риси Афродіта Уранія і Артеміда.

Аргімпаса. Оборотна сторона дзеркала 650-620 рр. до н.е. Деталь. Келермеський курган. Закубання

Русаєва М.В. пише, що на скіфських чашах фігурки качок дослідники відносять до культів Великої малоазійської богині землі й родючості або Афродіти Уранії (Небесної). Однак качка була одним з атрибутів і Великої покровительки звірів та захисниці людей, котра ідентична малоазійській Кібелі або ефеській Артеміді. [4, 53].

Щодо тотожності Кібели і Аргімпаси, а також про наявність у неї крил на прикладі фігур зі скитських курганів писав М. Артамонов: "Змієнога богиня оточується геральдично розташованими головами грифонів, якими закінчуються її ноги; вона тримає за роги верхню пару голів грифонів, подібно Кібелі, що тримає в кожній руці по тварині, зазвичай це леви. З цього випливає, що в поданні творця образу скіфської богині вона зближалася з Кібелою. Можливо, що і самі скіфи сприймали Кібелу як двійника своєї космічної богині, матері і володарки не тільки людей, а й тварин, тобто всієї живої природи." [1, 68,73]. Артеміда пов'язується із місяцем. Перша частина її імені "Ар" – пов'язується із сонячним світлом, а інша частина "тем" з темрявою, тобто це світло в темряві. Аналогічно пояснюємо ім'я Артем (Артемон) – це вже чоловічий відповідник Місяця (анг. Moon). Розглядаючи ім'я Артімпаса, друга частину "пас" відносимо до паші – тобто заплідненої Землі. Місяць має образ плуга (або кривого ножа чи серпа), а зірки наче насіння на чорному тлі Землі – це душі померлих предків: "Так се душі Пращурів суть, і ті світять зорями нам од Іру" [2, ВК,1]. Тобто і у цьому випадку Артімпаса має символізувати нічне Небо.

Наголосимо, що дивлячись на складність завдання, ми не претендуємо на остаточність висновків. Але й вони не трохи не гірші, аніж запропоновані раніше тлумачення імені Богині. Тим більше спостерігаємо накладку мітологічних образів стародавніх богинь, що ускладнює визначення її функцій. Можливо наші дослідження дадуть іншим шукачам більше наблизитися до розуміння скитського світогляду.

Література

1. Артамонов М.И. Антропоморфные божества в религии скифов // АСГЭ. – Вып. 2. – Л.: 1961. – С. 57-87.
2. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.
3. Геродот. Історії в дев'яти книгах / перекл. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
4. Русяєва М.В. Багатофігурні композиції на чаші з кургану Гайманова могила // Музейні читання: Матеріали наук. конф., присвяч. 30-річчю з дня відкриття Музею іст. коштовностей України. 16 лют. 1999 р. – К., 1999. – С.49-55.
5. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик I.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. – 312с.

Посилання